1. 1. В основу лібрето до балету лягла скорочена дитяча казка
2. 2. Акторський склад першої постановки був зірковим
3. 3. З ім'ям головної героїні виникла плутанина
4. 4. Головним російським Лускунчиком 18 років був Микола Цискарідзе
5. 5. «Лускунчик» з'явився і на кіноекрані

18 грудня 2017 року Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі відбудеться урочисте святкування, приурочене до 125-річного ювілею балету Петра Ілліча Чайковського «Лускунчик», прем'єра якого відбулася 18 грудня 1892 го.

За роки існування видатний балет з його чудовими декораціями, найвищим акторською майстерністю виконавців і унікальним музичним супроводом, став не тільки візитною карткою російського балету в усьому світі, але і незмінним символом свята для росіян напередодні Нового року.

До 125-річного ювілею головної новорічної музичної казки портал 7days.ru згадав ключові моменти з її історії.

1. В основу лібрето до балету лягла скорочена дитяча казка

Балети Чайковського на світовій сцені займають особливе місце, і «Лускунчик», мабуть, найвідоміший з них. Своєю появою постановка зобов'язана знаменитому театральному і балетному діячеві Маріус Петіпа, який створив лібрето до балету за мотивами казки Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і мишачий король», опублікованій в німецькій збірнику «Казки» (1816).

В основу лібрето лягло скорочена Олександром Дюма-батьком перекладення казки, зроблене в 1844 році, через 28 років після першої публікації книги. Цілком можливо, сама казка не стала б такою популярною, що не напиши до неї музику Петро Ілліч Чайковський.

До речі, Петіпа і Чайковський до цього вже працювали разом: їх попередній спільний проект - балет «Спляча красуня», створений за сюжетом однойменної казки Шарля Перро і представлений публіці в 1890-м, мав приголомшливий успіх.

Тому коли директор Імператорських театрів Іван Всеволожский замовив композитору оперу і балет для одного з концертів, Петіпа і Чайковський знову об'єднали свої сили. І не прогадали. Прем'єра їх нового спільного творіння - балету «Лускунчик» - відбулася в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі і також пройшла з аншлагом.

2. Акторський склад першої постановки був зірковим

Неймовірну популярність балету принесла не тільки незрівнянна музика Чайковського, але і «зоряний» склад солістів. Головну роль Лускунчика блискуче виконав видатний танцівник і представник знаменитої театральної династії Сергій Легат, а фею Драже зіграла італійська балерина Антонієтта Дель-Ера, що прославилася завдяки яскравому дебюту в балеті Петіта «Спляча красуня» (партія принцеси Аврори).

Роль принца Коклюшу зіграв знаменитий артист балетної трупи імператорських театрів Павло Гердт, танцювальна манера якого відрізнялася благородством, пластичністю і мімічної виразністю, а старшого радника Дроссельмейера зіграв актор комедії і водевілю і неперевершений майстер створення художнього образу пластикою людського тел (без використання слів) Тимофій Стуколкін.

Головних героїв - дітей Штальбаум Клару і Фріца - зіграли учні балетного відділення Імператорського училища Станіслава Белінська та Василь Стуколкін, після прем'єри визнані новими зірками театральної сцени.

3. З ім'ям головної героїні виникла плутанина

До речі, ім'я дівчинки в друкованій версії і постановках балету звучить по-різному: в творі Гофмана головну героїню звуть Марі (Маріхен), в балеті Петіпа - Клара, а в деяких радянських постановках балету Чайковського вона взагалі стала ... російської Машею. І ось чому.

Згідно з оригіналом казки, Кларою називають улюблену ляльку дівчинки. Однак у багатьох виставах різних театрів лялька була або виключена з дії, або залишилася безіменною. Так сталося і в самому першому «Лускунчика»: хоча лялька була присутня в постановці, її ім'я Петіпа віддав головній героїні, що стала з його легкої руки не Марі, а Кларою.

А в радянських постановках, починаючи з кінця 1920-х, балет «русифікувався», німецькі імена з ідеологічних міркувань (після Першої світової війни 1914-1918 рр. Німці вважалися ворогами, і багато подій, пов'язаних з ними речі опинилися під забороною - Прим. Ред. ) в результаті були замінені на російські. Так дівчинка Марі отримала споконвічно російське ім'я Марія, а її брат з Фріца (в деяких версіях «Лускунчика») перетворився в Мишу.

4. Головним російським Лускунчиком 18 років був Микола Цискарідзе

За 125-річну історію вийшло безліч версій видатного балету. На сценах Маріїнського і Великого театрів «Лускунчик» ставили такі знамениті балетмейстери, як Лев Іванов, Олександр Горський, Федір Лопухов, Василь Вайнонен, Юрій Григорович і Михайло Шемякін, а головні партії виконували легенди вітчизняної театральної сцени: Петро Гусєв і Ольга Мунгалова (постановка +1929 м), Костянтин Сергєєв і Галина Уланова (1934 р), Олексій Єрмолаєв і Марина Семенова (1939 р), Володимир Васильєв і Катерина Максимова (1966 р).

Але, мабуть, самим визнаним і улюбленим російськими глядачами Лускунчиком став Микола Цискарідзе, який дебютував в цій ролі в 1995 році в постановці Юрія Григоровича на сцені Великого театру. До речі, до принца тоді ще висхідна зірка балету «доріс» не відразу. Кар'єра артиста в цьому спектаклі почалася з другорядної ролі Французької ляльки, і тільки через кілька років він став головним героєм.

Цискарідзе був головним російським Лускунчиком 18 років, він танцював свою партію навіть 31 грудня - в день свого народження. Відзначати це свято на сцені в ролі Лускунчика, створюючи глядачам незабутнє новорічний настрій, стало для нього доброю традицією. «Роблю подарунок собі коханому. Танцювати в «Лускунчика» для мене радість », - говорив Цискарідзе, який в останній раз виконав улюблену роль в 2013 році.

5. «Лускунчик» з'явився і на кіноекрані

Твір Гофмана не тільки неодноразово ставилося на театральній сцені, а й екранізувати. Найбільш відомими кіноверсії новорічної казки є радянський мультфільм 1973 року «Лускунчик», знятий режисером Борисом Степанцево і досить сильно відрізняється від оригіналу, однойменна голлівудська казка-балет 1993 року з Маколея Калкіним, а також фентезі-фільм Андрія Кончаловського "Лускунчик і Щурячий Король» ( 2010), головні ролі в якому виконали зірки Голлівуду Ель Феннінг і Джон Туртурро.

Цікаво, що англомовна екранізація Кончаловського лише віддалено нагадує класичну казку і була розрахована на зарубіжну аудиторію (наприклад, дітей звати Мері і Макс - Прим. Ред.). До слова, в російському прокаті ролі дублювали Алла Пугачова (Королева Щур / фрау Ева), Філіп Кіркоров (Щурячий Король) і Юлія Висоцька (Луїза / Снігова Фея). Однак фільм з бюджетом в $ 90 млн в світовому прокаті провалився, зібравши трохи більше $ 16 млн.

На відміну від «Лускунчика» Кончаловського з голлівудськими акторами, деякі сучасні російські кіноверсії балету з успіхом йшли в кінотеатрах. Особливою популярністю у глядачів користувалася постановка 2014 роки для широкого екрану, де головні ролі виконали зірки балету нашого часу - Денис Родькин і Анна Нікуліна.

джерело: