автор: Олег Хоменко

Історія. У 1935 р інститут відповідно до рішення Головного управління металургійної промисловості (ГУМП) Народного комісаріату важкої промисловості (НКТП) СРСР був переведений в місто Кривий Ріг. У перші роки своєї роботи інститут знаходився у підпорядкуванні тресту «Руда», а з 1938 р, згідно з розпорядженням НКТП, перейшов у безпосереднє підпорядкування Головного управління рудної промисловості (Главруди). З перекладом інституту в місто Кривий Ріг склад його співробітників майже повністю змінився. Поряд з виробничниками прийшли і молоді фахівці - в основному випускники Криворізького гірничорудного інституту. Протягом п'яти передвоєнних років в інституті сформувалося ядро ​​провідних вчених, повністю підготовлених для проведення досліджень складних проблем гірничого виробництва.

На початку Першої Світової війни, в перших числах серпня 1941 р інститут був евакуйований на Урал. Спочатку він знаходився на БАКАЛЬСЬКИЙ руднику, потім перебазувався в селище Магнитку при Златоустовском титаномагнетитові руднику. До Кривого Рогу інститут повернувся в березні 1944 р, приблизно через місяць після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників і відразу ж включився в роботу по відновленню зруйнованих шахт, а потім і науково-технічного забезпечення нарощування обсягів і підвищення ефективності виробництва на гірничодобувних підприємствах Криворізького і Нікополь-марганцевого басейнів. Зруйнована під час війни стару будівлю інституту по вул. Першотравневій, будинок 12, було відновлено, і в ньому інститут знаходився до 1960 р На 1961 року на спеціально відведеній території площею 8 га був побудований комплекс будівель для інституту, в тому числі і чотириповерховий головний корпус на пр. Гагаріна, будинок 57, куди інститут переїхав і де знаходиться в даний час. Кількість корпусів і окремих будівель інституту - 22, загальна площа приміщень - 34612 м2. Структура інституту визначається функціями, запропонованими керівництвом галузі, і коригується з їх зміною або постановкою нових завдань. Самою багатофункціональної структура інституту була в кінці 80-х рр.

Кадровий потенціал. У перші роки свого існування інститут не мав у достатній кількості кадрами вищої кваліфікації - кандидатами і докторами технічних наук. Положення змінилося в середині 60-х рр. після організації аспірантури. Вона проіснувала до 1991 р і була закрита в зв'язку із загальною кризою початку 90-х рр. Всього з числа учнів в аспірантурі захистили кандидатські дисертації 92 особи, в тому числі 53 співробітника інституту. Крім того, підготували і захистили дисертації самостійно, не проходячи навчання в аспірантурі 4 людини. Найбільш інтенсивним зростання чисельності кандидатів і докторів технічних наук був в кінці 70-х і в 80-х рр. Найбільше їх було в інституті в 1988 р .: 73 кандидата і п'ять докторів технічних наук.

Наукові досягнення. Інститут займався і продовжує займатися видавничою діяльністю, випускаючи свою друковану продукцію: інформаційні листки, рекламні проспекти, методики, інструкції, рекомендації, типові паспорта, збірники наукових праць, кон'юнктурні огляди. Вчені інституту за результатами виконаних досліджень опублікували в періодичних виданнях гірничого профілю 1620 статей і написали понад 40 книг. Вони є авторами близько 100 винаходів і патентів. Школу інституту пройшли багато фахівців, які стали згодом відомими вченими та керівниками виробництва: С.М. Мелешкін, Е.Ф.Москальков, А.П. Улитин, Ф.І. Вереса, А.А.Статкевіч, Р.А. Кадирбаєв, В.І. Байда, Ю.А. Іванов, А.І. Остроухов, академіки АН України Н.П. Семененко, Г.М. Малахов, доктора технічних наук В.І. Кармазін, В.Д. Натаров, А.Ф. Пономарчук та ін. За великий внесок в розвиток сировинної бази чорної металургії, створення прогресивних технологій видобутку руд чорних металів, нарощування обсягів і підвищення ефективності гірничорудного виробництва, а також у зв'язку з 50-річчям інститут в 1983 р був удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, а кращі співробітники інституту нагороджені орденами і медалями.

Наукові напрямки. В незалежній Україні робота інституту може бути умовно розділена на 2 періоди - 1991-1996 рр., З 1996 року по теперішній час. У перший період були в основному збережені ті напрямки наукових досліджень, які проводилися в інституті тривалий період, і в зв'язку з новими економічними умовами виник ряд нових. Робота проводилася за комплексним темам, спрямованим на створення та освоєння методів підземного видобутку залізних руд (керівник к.т.н. Семешін В.З.), розробку схем розкриття і підготовки родовищ (керівник к.т.н. Пріліпенко Е.Д. ), розробку і вдосконалення механізованих комплексів і засобів механізації та автоматизації гірничих робіт (керівник д.т.н. Корнет Е.А.), розробку і вдосконалення методів і засобів ведення відкритих гірничих робіт (керівник к.т.н. Хільченко Н. В., з 1994 р - д.т.н., проф. Близнюків В.Г.), розробку методів і засобів геомеханічного, технологічного і апаратурного забезпечення стійкості бортів кар'єрів, оголень гірських виробок (керівник д.т.н. Волощенко В.П.), створення методів і засобів розробки родовищ марганцевих руд (керівник д.т.н. Никонец В. І.), розробку методів і засобів забезпечення гірничорудних підприємств геологічною інформацією (керівник д.т.н. Дядечкин Н.І.); створення технологій розробки техногенних родовищ, переробки та утилізації відходів підприємств (керівник д.т.н. Черненко А.Р.); розробку економічної стратегії гірничих підприємств в умовах переходу до ринкових відносин (керівник к.т.н. Бабич І.Т.); розробку схем розміщення і розвитку гірничорудних підприємств України (керівник д.т.н. Черненко А.Р.). У цей період щорічно виконувалося від 53 до 150 НДР.

До робіт з реструктуризації гірничорудних підприємств України, проведеним під керівництвом Мінпрому України постійно залучалися багато провідних вчених інституту (В.Г. Близнюків, Е.А. Корнет, В.А. Салганик, В.В. Царіковскій, Н.І. Дядечкин, Г.А. Воротеляк, Ю.Л. Ахкозов і ін.). З травня 1993 р функції інституту були істотно розширені, тому що відповідно до наказу Міністра промисловості України він був призначений головним науково-дослідним інститутом з видобутку не тільки залізних, марганцевих руд, а й руд кольорових, рідкоземельних і дорогоцінних металів, вогнетривких і флюсових матеріалів, а також гідрогеології та спеціальним гірничих робіт; комплексному, використання мінеральної сировини; рудничної геології, маркшейдерських робіт; методам і технології осушення родовищ; гірської екології та рекультивації земель. Інститут в 1993 р отримав статус державного, і абревіатура його назви стала іншою - ГНІГРІ.

На початку XXI століття гірничорудна промисловість нашої країни вступила в якісно новий етап свого розвитку, що характеризується утвердженням в усіх сферах економіки ринкових відносин в умовах державної незалежності України. Відповідно і перед інститутом постали нові складні завдання з наукового забезпечення стабільної і рентабельної роботи підприємств галузі в цих умовах. З проблем, за якими інститут намітив вести дослідження в найближчі роки, основними є:

- розробка та обґрунтування заходів з реструктуризації гірничорудних підприємств з метою їх диференціації за рівнем рентабельності, підвищення ефективності роботи, оцінки доцільності закриття або консервації нерентабельних виробництв;

- вдосконалення існуючих та створення нових гірничих технологій та техніки для підвищення якості товарної руди, зниження трудових, матеріальних і енергетичних витрат при забезпеченні безпечних умов праці для гірників і мінімізації збитку, що завдається навколишньому середовищу;

- розробка принципово нових методів видобутку, в тому числі заснованих на досягненнях фундаментальних наук, таких як: безвідходне виробництво з включенням збагачувального переділу в технологічний ланцюг підземної розробки і розміщенням відходів виробництва у виробленому просторі;

- гідроскважінная видобуток;

- витяг рудних мінералів з використанням способів мікробіологічного вилуговування;

- розробка основ створення підземного гірничо-металургійного підприємства.

Перспективні наукові напрямки. Крім того, в зв'язку з унікальністю Криворізького басейну, де за столітній період вилучено з надр близько 12 млрд т гірської маси і по ланцюжку з півдня на північ на протязі 100 км утворилися воронки і порожнечі глибиною від 400 до 1300 м, а вздовж цієї, порушеною гірничими роботами смуги землі розташовані відвали і шламосховища загальним обсягом до 5 млрд м3, висотою до 120 м, житлові масиви, водосховища намічається провести дослідження з оцінки та прогнозування негативного впливу гірничих робіт на природне середовище регіону з метою запобігання можли их катастрофічних явищ: техногенних землетрусів, раптових обвалень великих ділянок земної поверхні, руйнування дамб шламосховищ і ін.

Реалізація наміченої на перспективу програми нових актуальних досліджень по гірській тематиці дозволить інституту закріпити свій високий авторитет, який створили інституту його піонерні розробки в період існування СРСР, а також найважливіші для галузі роботи, виконані за останнє десятиліття після подолання соціально-економічної кризи. Все це дає підставу стверджувати, що інститут - на шляху відродження свого колишнього високого дослідного потенціалу та провідної ролі в науково-технічних аспектах розвитку видобутку залізних і марганцевих руд, а також руд кольорових, рідкоземельних і дорогоцінних металів, вогнетривких і флюсових матеріалів в Україні.

реквізити:

Науково-дослідний гірничорудний інститут Державного ВНЗ «КНУ»,

просп. Гагаріна, 57, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна, 50086,

тел .: (0564) 4051504, (0564) 717252, тел. / факс: (0564) 716934,

E-mail: [email protected]