2.2 Дослідження Я-концепції в молодшому шкільному віці

Наше дослідження проводилося в школі №14 м Волзького в 3 «Б» класі. Вік дітей 10-11 років. У класі 21 учень.

Для вивчення психологічних особливостей Я-концепції молодших школярів використовувалися такі методики:

Дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна (Додаток №1)

Методика, спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки (автор А.В. Захарова). (Додаток №2)

Перша проведена нами методика - дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна. Дітям були роздані бланки, на яких вже були накреслені лінії, кожна з яких вже була підписана. Учні відзначали відповідними значками:

При якому рівні розвитку цих якостей, сторін вони були б задоволені собою або відчули гордість за себе (х);

Як вони оцінюють розвиток у себе цієї якості, сторони в даний момент (-).

Дослідження проводилося в спокійній обстановці. Час на виконання давалося 25 хвилин. При обробці враховувалися показники рівня самооцінки.

Отримані результати представлені в таблиці (Додаток № 3)

Також результати наочно зображені за допомогою діаграми:

Мал. 1. Самооцінка в учнів за методикою Демо-Рубінштейна

За підсумками даної методики можна зробити висновок, що у 8 осіб завищена самооцінка, що становить 36%, у 7 осіб - середня (32%), у 7 - низька (32%).

Аналізуючи виявлені показники, можна відзначити, що вся група випробовуваних за рівнем самооцінки поділена на три майже рівні групи - діти з високою, низькою і нормальної (середньої) самооцінкою.

Наступна методика спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки.

Дітям роздали бланки, які містять 5 завдань (5 субтестів).

На виконання дітям давали 25 хвилин. Дослідження проводилося в спокійній обстановці.

Отримані результати представлені таблиці (Додаток №5)

Результати виявлення рівня можна представити у вигляді діаграми (рис. 2).

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок: згідно даною методикою високий рівень самооцінки лише у 17%, середній - 30%, а низький у 30% учнів. Так само можна сказати, що 74% учнів в 3 класі визнає свою схожість з іншими, а ось 26% вважають себе унікальними.

У навчальній діяльності вчителю слід звернути увагу на групу дітей з високим рівнем самооцінки і групу дітей з низьким рівнем самооцінки.

Були розроблені рекомендації вчителю по роботі з дітьми з високим рівнем самооцінки:

При організації позакласних заходів включати учнів в групову роботу;

Вчити слухати інших;

Виховувати почуття співпереживання;

Оцінюючи роботи, показувати як позитивні, так і негативні моменти;

Аргументувати оцінки.

Рекомендації вчителю по роботі з дітьми з низьким рівнем самооцінки:

Чи не пред'являти до дитини завищених вимог;

Не застосовувати препарат слова, що принижує гідність людини, тобто оцінювати результат діяльності, а не особистість;

Залучати учнів у колективну роботу;

При організації позакласних заходів призначати учнів на відповідальні посади;

Пропонувати у навчальній діяльності завдання творчого характеру.

2.3 Програма формування «Я-концепції» молодших школярів

«Основна мета розвитку« Я-концепції »полягає в тому, щоб перейти від зовнішніх джерел підкріплення і зворотного зв'язку, до внутрішніх джерел і засобів позитивного і адекватного самосприйняття» - підкреслював Р. Бернс (8 с.39) Це забезпечує людині почуття власної гідності , особистісної неповторності і веде його до самостійності і самоактуалізації.

Особливості розвитку особистості молодшого школяра створюють сприятливий грунт для позитивного впливу, тому що він прагнути мати позитивну самооцінку, визнання як з боку дорослих, так і у однолітків.

Але як показують результати педагогічної практики, у дітей є об'єктивні труднощі у встановленні узгодженості між бажанням «бути хорошим» і реальною поведінкою. Багато в чому це пояснюється індивідуально-типовими і общевозрастнимі особливостями розвитку особистості молодшого школяра. Крім того, у молодшого школяра ще тільки формуються активні механізми психологічного захисту від небажаних оцінок оточуючих, від власних невдач, тому необхідно розвинути у нього навички самоодобрение, підтримки, заохочення, стати самому собі джерелом адекватної самооцінки. Складність полягає в тому, що у молодшого школяра чітко виступає тенденція до переоцінки своїх можливостей, на цьому тлі діти схильні підміняти багато понять, так наприклад, більшість піддослідних авторитет у однолітків замінили поняттям дружби; впевненість в собі як силу (фізичним якостям); ми схильні думати, що самооцінку багато хто розуміє ні як визнання своєї цінності, ні як відчуття переваги над іншими людьми, перш за все над однолітками. Це, в першу чергу, обумовлено системою шкільного навчання та сімейного виховання, де дитина перебуває в ситуації постійного порівняння з іншими людьми, і найменше оцінюється динаміка його «особистісного зростання». Тому при складанні програми (Додаток №6) виділили наступні напрямки:

допомога у відкритті свого особистісного «Я»;

підвищення впевненості в собі;

орієнтація на позитивні відносини між навколишніми людьми.

Відповідно до виділених напрямками завдання:

Формування необхідних знань, що характеризують особистісне «Я» дитини.

Формування адекватного опосередкованого відношення до результатів в навчанні та інших видах діяльності, стати самому собі джерелом схвалення в корисних починаннях.

Розвиток орієнтації на позитивну оцінку якостей інших людей, особливо однолітків.

Сприяти розвитку позитивного реагування на оцінку оточуючих.

При плануванні роботи використовувалися принципи комплексного впливу на інтелектуального і особистісно-мотиваційного рівня розвитку молодшого школяра, тобто враховує індивідуальні особливості школяра і рівень його підготовки.

Підбір завдань забезпечує активність усіх дітей, емоційно-сприятливу обстановку.

При поурочному плануванні основна увага приділяється практичним завданням: в формі звичних ігор та вправ; включення дітей в пошукову діяльність з використанням невербальної комунікації, програвання етюдів, образотворчого творчості, казкотерапії; адаптовані варіанти відомих в практичній психології методик тестування, рекомендованих для освітній сфері і забезпечених нормативними показниками.

Доцільність даних прийомів ми бачимо в наступному:

розширення способів міжособистісного спілкування;

освоєння рольової поведінки, тобто вміння дивитися на світ очима інших людей;

прояв творчої активності;

зняття напруженості і скутості;

підвищення інтересу до своєї особистості і особистості іншої людини.

Введення регулярних занять створює умови для позитивного формування «Я - концепції» молодшого школяра, розвитку його уявлень про себе, турботі про своє «особистісному зростанні»; визначенню зрушень в спілкуванні з однолітками, підвищення своєї «цінності».

ОГЛЯД ПРОГРАМИ

етап завдання 1. Орієнтовний

познайомити учнів з правилами і елементами роботи в групі;

створити умови для позитивного сприйняття роботи в групі;

згуртування групи

2. Основний реалізація цілей і завдань програми 3. Діагностичний отримати зворотній зв'язок від роботи в групі.

Кожному з виділених етапів відповідають певні розділи і уроки.

Висновки по 2 чолі

Сюжетно-ігрове побудова уроку дозволяє варіювати обсяг матеріалу, дає можливість учням самим вибирати ігрову ситуацію, модифікувати і направляти її. Різноманітність ситуацій сприяє набуттю молодшими школярами успішності, прояву їх індивідуальності, що є найважливішими передумовами набуття впевненості в собі, почуття самоповаги, гідності як найважливіших складових позитивного ставлення до власної особистості.

Перераховані умови, що реалізуються комплексно, визначають ефективність процесу формування досліджуваної Я-концепції, що обумовлює розвиток значущих особистісних якостей, необхідних для успішного включення в процес освоєння ключових компетентностей.

Основними завданнями створення даної програми є: включення молодших школярів у процес самопізнання, що обумовлює усвідомлення ними свого тілесного Я, рівня домагань, комунікативних навичок, почуття відповідальності, розвиток суб'єктності; формування в учнів позитивного емоційно-ціннісного самоставлення і ставлення до оточуючих, адекватної самооцінки, здатності до рефлексії; навичок конструктивної взаємодії з оточуючими, забезпечення активної участі їх в різних видах діяльності на творчому рівні, розвиток у дітей впевненості в своїх можливостях і здібностях.

висновок

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, слід зазначити, що центральною характеристикою будь-якої особистості є «Я-концепція», яка складається з наступних компонентів:

когнітивний;

оціночний;

поведінковий;

Я-концепція - одне з базових понять гуманістичної психології, відносно стійка сукупність уявлень індивіда про себе, інтегральна характеристика, на базі якої індивідом будується ставлення до себе і взаємодія з іншими людьми.

Незважаючи на стійкість, «я-концепція» - не статичний, а динамічний освіту. На формування «я-концепції» впливає цілий комплекс факторів, з яких особливо важливі контакти з «значущими іншими», по суті визначають уявлення про самого себе. У сучасній психології Я-концепція розглядається як один з компонентів особистості, як ставлення індивіда до самого себе. Поняття «Я-концепція» виражає єдність і цілісність особистості з її суб'єктивною внутрішньою стороною, тобто те, що відомо індивіду про самого себе, яким він бачить, відчуває і уявляє себе самя-концепція - це сукупність установок на самого себе. У більшості визначень установки підкреслюються три головних її елемента, її три психологічні складові:

Образ Я - уявлення індивіда про самого себе.

Самооцінка - афективна оцінка цього уявлення, яка може володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси образу Я можуть викликати більш-менш сильні емоції, пов'язані з їх прийняттям або осудом.

Потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, які можуть бути викликані образом Я і самооцінкою.

Предметом самосприйняття і самооцінки індивіда можуть, зокрема, стати його тіло, його здібності, його соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів.

Також ми розглянули особливості молодшого шкільного віку і з'ясували, що даний вік є найбільш сприятливим для формування позитивної Я-концепції

Я-концепції в навчально-пізнавальної діяльності, що обумовлює становлення значущих особистісних якостей учнів (пізнавальна і контрольно-оцінна самостійність, ініціативність, відповідальність як вміння ставити і досягати мети, здатність до конструктивного самовираження і взаємодії, здатність до рефлексії, вміння встановлювати і усувати причини виникаючих труднощів, толерантність, сформована система моральних і поведінкових орієнтацій).

Аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній теорії, вивчення основних напрямків вирішення даної проблеми в практиці організації початкового навчання, проведення експериментального дослідження показали, що можливо якісна зміна характеру Я-концепція особистості молодшого школяра за умови органічного включення в освітній процес початкової школи відповідної моделі організації навчально-пізнавальної діяльності.

Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних суджень інших вчителів, однолітків ставитися певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як особистості. З віком він все з більшою визначеністю розрізняє свої дійсні досягнення і те, чого він міг би досягти, володіючи певними особистісними якостями.

Дитина не народжується на світ з якимось ставленням до себе. Як і всі інші особливості особистості, його Я-концепція складається в процесі виховання, в якому основна роль належить сім'ї та школі.

Для найбільшої успішності формування Я- концепції нами запропонована програма, якої можуть керуватися в педагоги і психологи освітніх цчрежденій

Список літератури

Абрамова Г.С. Вікова психологія. - М .: Академічний проект: Альма Матер, 2005.

Амонашвілі Ш.А. «Можливість навчання без відміток у початкових класах». «Експериментальні дослідження з проблем перебудови початкового навчання». Тбілісі, 1999..

Ананьєв Б.Г. «Психологія педагогічної оцінки» // Вибрані психологічні праці. Том 2. М., Просвещение, 1999..

Бабанський Ю.К. «Оптимізація навчально-виховного процесу в навчальній діяльності». М., Просвещение, 2000..

Бернс Р. Розвиток «Я-концепції» і виховання. М .: Прогрес, 2002.

Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. М., 1998..

Великий психологічний словник / Упоряд і заг. ред. Б. Мешеряков, В. Зінченко. СПб: ЄВРОЗНАК, 2004.

Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогіка. - СПб .: Питер, 2006.

Вікові можливості засвоєння знань / під ред. Д.Б. Ельконіна, В.В. Давидова, М., 1996.

Питання загальної дитячої психології / під ред. Б.Г. Ананьєва, М., 2004.

Гребенюк О. С., Гребенюк Т. Б. Теорія навчання. М .: ВЛАДОС - ПРЕС, 2003.

Зимова І.А. Педагогічна психологія: Підручник для вузів. Вид. Друге, доп., испр. і перераб. - М.: Логос, 2004.

Зубков Т.І. Формування познават. активності слабоуспевающіх уч-ся поч. кл. - Дисс. канд. пед. наук. - М., 1999

Кларін М.В. Інновація в світовій педагогіці. - Рига, 2005

Ковальов А.Г. «Психологія особистості». М., Просвещение, 1999..

Лейтес Н.С. «Розумові здібності і вік». - М .: Воронеж, 2001..

Лейтес Н.С. Вікова обдарованість і індивідуальні відмінності. - М .: Воронеж, 1997.

Липкина А.І. «Педагогічна оцінка та її вплив на формування особистості невстигаючого школяра» // Психологічні проблеми неуспішності школярів. - М .: 1 991.

Липкина А.І. Самооцінка школяра. М., 1999..

Лозова В.І. Цілісний підхід до формування познават. актив. школярів. Автореф. дис. канд. пед. наук. - Тбілісі, 1990.

Макаренко А.С. Книга для батьків. М .: Педагогіка, 1983.

Матюхіна М.В. «Психологія молодшого школяра». - М .: Просвещение, 2000..

Мудрість виховання / Упоряд. Бім-Бад Б.М., Дніпров Е.Д., Корнетов Г.Б. - М., 1988.- 288с.

Першина Л.А. Вікова психологія. - М .: Академічний проект, 2004.

Психологія А - Я: Словник-довідник / Майк Кордуелл. -М .: ФАИР-ПРЕСС, 2002

Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.І. Психологія і педагогіка. - СПб .: Питер, 2005.

Рогов Є.І. Настільна книга практичного психолога: Учеб. посібник: У 2 кн. - 2-е изд., Перераб. і доп. - М .: Владос, 2004. Кн. 1: Система роботи психолога з дітьми різного віку.

Роджерс К.Р. Погляд на психотерапію. Становлення людини. М .: Видавництво. Група «Прогрес», 1994.

Рубінштейн С.Л. Людина і світ. М .: Педагогіка, 2000..

Рувинский Л.І. Моральне виховання особистості. М., 2001..

Савенков А.І. Психологічні основи дослідницького підходу до навчання: посібник для ВНЗ. - М .: «Ось-89», 2006.

Слободчиков В.І. Формування Я-концепції, журнал «Початкова школа» №3, 2002.

Спиркин А.Г. Свідомість і самосвідомість. М., 1972.

Сухомлинський В.А. Родина в серце. М .: Молода гвардія, 1980.

Фрейд З. Психологія несвідомого: Зб. произв. М .: Просвещение, 1989.

Чкрносвістов Є.В. Особистість і її оточення. М .: Крон, 1996..

Шахова І.П. Практикум з лабораторних робіт курсу вікової психології. М. - М., 1998.

Ельконін Д.Б. Введення в психологію розвитку. М .: Тривола, 2004.

Якобсон С.Г. Формування Я-потенційного позитивного, як метод регуляції поведінки, №3, 1997..

розділ: Психологія
Кількість знаків з пробілами: 57884
Кількість таблиць: 1
Кількість зображень: 2

... формування у нього почуття обов'язку - основного морального мотиву, вже безпосередньо спонукає дитину на конкретну поведінку. 1.3 Умови і кошти розвитку самоцінності особистості в процесі виховання молодших школярів Емоційно позитивне ставлення до самого себе ( «Я хороший»), що лежить в основі структури особистості кожного нормально розвивається дитини, орієнтує його на ...

... функціонують взаємопов'язано, то вплив на пам'ять, увагу і мислення, буде відображатися на пізнавальної активності молодшого школьніка.Глава 2. Установа додаткової освіти як суб'єкт сучасної освіти. § 1. Про становлення і розвитку системи додаткової освіти. У 1918 р в Москві, в Сокольниках, відкрилося перше державне позашкільний дитячий заклад - ...

... відповідальність за підготовленість учня до продовження освіти, формирование актівної жіттєвої позіції, формирование спожи (!), А чи не необхідності подальшої освіти. ГЛАВА 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ФОРМУВАННЯ пізнавального ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЧЕРЕЗ НАОЧНІСТЬ. 2.1. Діагностика мотивів навчання і пізнавального інтересу молодших школярів. У будь-який час, в ...

... управляти своєю поведінкою. Зміни моральної сфери пов'язано з появою у молодшого школяра власних поглядів, відносин, власних вимог і оцінок. Які ж зміни відбуваються в самооцінці молодшого школяра? З появою нових видів діяльності, з виникненням нових зв'язків з оточуючими у дитини виникають і деякі нові критерії, мірки оцінки, як своїх товаришів, так ...