Енцов Юрій

У самий розпал Великої Вітчизняної війни, в 1943 році, на екрани країни, і, в тому числі, на екрани пересувних фронтових кінотеатрів, вийшла стрічка режисера Леоніда Лукова "Два бійці". Її відразу ж полюбили глядачі і не забувають досі. Пісня "Темная ночь" прозвучала у фільмі дуже природно і органічно, але ще вона зажила своїм життям.

Картину знімали швидко, якщо не сказати в поспіху, в умовах евакуації, в Ташкенті. Але оскільки працювали професіонали, зробити погано не вийшло. Тридцятидвохрічний актор Марк Бернес був на той час вже дуже популярний. Він встиг знятися в півтора десятках фільмів, серед яких дуже відомі, такі як "Винищувачі", "Людина з рушницею", "Велике життя". Виконані ним пісні вже співала вся країна.

Його партнер Борис Андрєєв і в житті на кілька років молодше Бернеса, у фільмі грав другого номера кулеметного розрахунку. Але він теж встиг на той час стати справжньою зіркою після фільмів "Трактористи" і "Олександр Пархоменко". Ці артисти вже працювали разом на інших картинах.

Фільм зняли за повістю Льва Славіна "Мої земляки". Сюжет про фронтову дружбу двох солдатів: сміливого, веселого одесита Аркадія Дзюбина, у виконанні Бернеса, і добродушного Саші з Уралмаша, Олександра Свинцова, зіграного Андрєєвим.

Ось що писав 70 років тому про цю картину один з діячів кіно, режисер Всеволод Пудовкін:

"Сюжет картини надзвичайно простий. Два бійця ... з'єднані дружбою, чудовою, глибокої, ніжної і відданою, такою, яка часто виникає між хорошими людьми у важкій військовій обстановці. Ця дружба чиста, позбавлена ​​якого б то не було розрахунку і сповнена природного оптимізму. Вона нагадує дружбу юнаків-школярів, стихійно вірять в себе і один в одного і в свою майбутню щасливу життя. Вже цей органічний, глибокий оптимізм, квітучий в тяжкому військовому праці, по-моєму, становить першу найпрекраснішу удачу картини ".

Йде позиційна війна на Ленінградському фронті, двоє друзів, в звільнювальні познайомилися з дівчиною. Деяким може здатися, що Славін надихнувся "Трьома товаришами" Ремарка. Цього не могло бути, німецький роман про солдатів Першої світової війни перевели на російську мову вже через багато років після Другої світової.

Читайте також: Кіно - хронікер радянського часу

Автор цих рядків дивився фільм не менше трьох разів і завжди з великим задоволенням. Але в якийсь момент задумався про дивним виборі актриси. Чому два бійця - зустрічалися з героїнею, роль якої виконувала маловідома в наші дні, Віра Шершньова, а не зірки тих років Любов Орлова, Віра Марецька або Людмила Целіковська?

Все пояснюється просто, Віра - дружина режисера Леоніда Лукова, вона була під рукою. А інші актриси, зірки 30-40 років знімалися у режисерів, своїх чоловіків, або їздили виступати у фронтових бригадах. Віддуватися за них доводилося Вірі. Крім "Двох бійців" вона знялася ще в десятці фільмів, але для тридцяти років творчої діяльності цього звичайно мало. Перш за все, Шершньова була дружиною, вони з луків - прожили разом довге життя. Віра, будучи на три роки старша за чоловіка, пережила його на п'ятнадцять років. Її героїня напружена, перелякана. Але який же ще може бути дівчина в блокадному Ленінграді?

Цей фільм - максимально правдивий для свого часу.

Леонід Луков хороший режисер, прекрасний організатором, але зовсім не жорстка людина. Чи не "деміург", на кшталт Ейзенштейна, Пир'єва і інших колег, його сучасників.

Не знаю, як би поставилися ці великі режисери до того, що замовлену для фільму пісню, композитор - подарував популярному виконавцеві. А з луків так і сталося, композитор Богословський ще до прем'єри віддав пісню з фільму Леоніду Утьосову, і вона пішла в народ. Луків не образився, а замовив Микиті Богословському і поету Володимиру агатова другу пісню. Так з'явився ще один музичний шедевр, який пролунав у фільмі, "Шаланди повні кефалі".

Якщо в мелодійної "Темної ночі" спочатку виникла музика, на яку поет швиденько накидав слова, то динамічну пісню "Шаланди", написану "під народну", і стала народною - люблять за слова.

Але талант поета-пісняра - не вберіг Агатова від в'язниці. Незабаром його заарештували, і він просидів до самого 1956 року. Там в Сибіру він зустрів, теж арештантку - відому актрису театру і кіно Тетяну Окуневскую, яка, до речі, зовнішністю нагадує Віру Шершньова. Вона отримала від нього записку, яку процитувала в своїй книзі спогадів: "Здрастуйте! З сумним прибуттям в наше лісове царство! Підтвердіть, ви це дійсно, тому що сила-силенна пліток, і я засумнівався. Якщо це ви, не падайте духом, на загальних роботах ми вас не залишимо. Ваші колеги і я індивідуально Володимир Агатів ".

Окуневський не знала, що його заарештували, дуже здивувалася, що поет, чиї шлягери вільно гуляють по містах і селах, сам нудиться в таборі. У місцях позбавлення волі Володимир якось зумів влаштуватися і обжитися. Став директором табірного театру. Людина він був товариський, веселий дотепний. За це він, швидше за все, сіл, це ж - його врятувало і в неволі. Але написати інші хороші пісні він не зміг.

Читайте найцікавіше в рубриці "Культура"