Де б не знаходився вірменин, він завжди намагається створити навколо себе частину своєї рідної Вірменії, а в родині зберегти вірменську мову.

Наша довідка

Вірменська мова належить до східної групи індоєвропейських мов і виявляє деяку спільність з іншими мовами цієї групи - балтійськими, слов'янськими, іранськими та індійськими. Вірменський алфавіт створив Месропа Маштоца в 405-406 м і складається він з 36 букв).

У Білорусі є місця, які нагадують про Вірменію. Це кафе з вірменської кухнею, хачкари в пам'ятних місцях, вулиці, названі іменами відомих вірмен (Гая, Мясникова, Авакяна і ін.) І т.д. У білоруській столиці діє також Мінська одноденна вірменська школа, розташована в самому центрі міста, куди приходять діти різного віку. Наш кореспондент поспілкувався з мамами дітлахів, які вже не перший рік відвідують цю школу, а також учнями.

Айрапетова Ольга:

- Ми приїхали з Вітебська. Мій чоловік вірменин, родом з Кіровобад. Про школу дізналися через інтернет. З першого заняття дитині і мені дуже все сподобалося. Ми ще не були в Вірменії, тому в цьому році плануємо поїхати.

Керівник Мінської Вірменської школи Гаяне Агаджанян викладає музику

Мама Гургена і Сурена Катерина Месропян:

- Коли я познайомилася з моїм чоловіком, у мене з'явилося бажання вивчити його культуру, познайомитися з його мовою. Відповідно, в 2010 році першою в школу прийшла я. Заняття слухала уважно, намагалася і в результаті навчилася читати і писати. Коли дитині виповнилося два роки, ми стали приходити вже з сином. За допомогою ігор і танців він потихеньку почав долучатися до вірменської культури. З появою другого малюка ми почали приходити все разом.

Діти розуміють мову на побутовому рівні. Папа розмовляє з дітьми вдома по-вірменськи, але казки та колисанки, на жаль, ми на рідному для них мові не читаємо і не співаємо.

Дуже важливо, що далеко від батьківщини є можливість збиратися, вивчати культуру, мову, традиції, спілкуватися зі своїми співвітчизниками. Я вважаю, що дитина повинна бути обізнаним про той люд, частиною якого він є. Мої діти розуміють, що вони одночасно і білоруси і вірмени. Вони знають, що ми обов'язково поїдемо до Вірменії, щоб познайомитися з цією країною. Ми поки ще там не були, але чекаємо цієї зустрічі.

Гаспар Аветисян (другий зліва)

Учень Гаспар Аветисян:

- Мій тато вірменин, а мама білоруска. 4 роки я ходжу в вірменську школу і мені тут подобається. Ми вивчаємо букви вірменського алфавіту, вчимося писати і читати. Я вже розумію деякі слова і намагаюся говорити: Барев Дзеса! - Доброго дня! У школі дуже весело. Тут у мене багато друзів: Артур, Гурген, Давид, Максим. Як і багато моїх однолітків, я дуже чекаю поїздки до Вірменії.

Мама Артура і Емілії Сюзанна Степанян:

- Знайомство з вірменською школою у мене почалося ще з дитинства, коли батьки привели нас сюди з братом. Але вже тоді я вміла говорити по-вірменськи, оскільки до 5 років жила в Єревані, і в родині зі мною завжди говорили вірменською.

Я пам'ятаю, що в той час не було багато класів, ми вчилися з дітьми різного віку. Сьогодні одне задоволення спостерігати, як на заняття призводять дошкільнят, а разом з ними біжать в школу і підлітки. З ними займаються чудові педагоги, закохані в свою справу. Моїм дітям сподобалися завдання в ігровій формі, пісні вірменською мовою, які вони вивчили в школі і з задоволенням повторюють будинку. Похвально, що в школу приходять мами-білоруски і вчать мову разом зі своєю дитиною. Мені здається, нічого так не зближує батьків з малюком, як загальний інтерес.

Я відчуваю величезну любов до вірменської мови і культури, тому, будучи мамою двох дітей, постійно розмовляю з ними по-вірменськи і розповідаю їм про цю прекрасну країну. Син уже був зі мною в Єревані, зараз планую показати свою батьківщину доньці.

Вчителька Діана Барсегян і її учні.

PS Щонеділі (за винятком літніх канікул), в 10 ранку за адресою: м.Мінськ, вул. Червоноармійська 11, завдяки чудовим педагогам, можна разом з дитиною поринути в світ вірменської культури. Тут уважно і з величезною любов'ю ставляться до дітей і всюди звучить вірменська мова, в перервах дітлахів годують лавашем з сиром і ковбасою, пригощають фруктами, а з танцювального класу доноситься рідна серцю музика.

Сюзанна СТЕПАНЯН

фото автора