Володимир Висоцький знайшов свою колосальну популярність не відразу. Довгий час він перебивався випадковими заробітками, в театрі і кіно йому не давали великих ролей, а пісні були відомі тільки вузькому колі близьких друзів. Під час надходження Висоцького в Школу-студію МХАТ, керівник курсу Павло Массальский, тоді один з провідних артистів МХАТу, був на гастролях в Англії, так що абітурієнтів прослуховували інші викладачі. І коли Массальский повернувся, майже всіх забракував.

«Висоцького, ледь почав читати« Добре ставлення до коней », Массальский відразу зупинив:« Що у вас з голосом? », - згадує однокурсниця актора Олена Сітко. - Вовка з переляку збрехав: «Нещодавно на ангіну перехворів». Массальский скривився: «Ну підлікуватися, а потім я вас послухаю». У підсумку нас перевели в групу Бориса Вершилова, який опинився приголомшливим педагогом, ми його просто обожнювали. Ось перед ним Володьки не довелося виправдовуватися. Ну хрипить студент Висоцький, і що? Дикція-то у нього прекрасна. А наша викладачка з техніки мови Єлизавета Саричева взагалі говорила йому: «Володя, не міняйте свій голос, це ваша індивідуальність». При цьому Массальский час від часу приходив на нас подивитися і всякий раз дратувався: «Висоцький, так що у вас ангіна ніяк не пройде?» Вовка покірно погоджувався: «Щось ніяк». І так все чотири роки «ангіна» у нього не проходила. А тепер голос Висоцького - наше національне надбання, і скільки не намагаються його наслідувати, відтворити цю Володькін хрипотою ще нікому не вдалося ».

Цікаво, що гітару в ті часи Висоцький навіть в руках тримати не вмів. І заздрив Євгену Урбанському , Який навчався на три курси старше і в компанії завжди з'являвся з гітарою. «Ще наш однокурсник Рома Вільдан грав і на скрипці, і на гітарі - він-то і показав Володі, як потрібно підбирати акорди, - розповідає Сітко. - Багато в своїх мемуарах пишуть: мовляв, це я навчив Висоцького грати. Але я-то точно знаю, що це Ромка його навчив, і, до речі, мене теж - трошки. Володя все схоплював на льоту. Будь-яка навчання давалося йому легко! «Сперечаємося, - говорив, - у мене в цьому семестрі буде підвищена стипендія?» І отримував підвищену стипендію. Був неймовірно ерудований, з викладачами міг розмовляти на будь-які цікаві для них теми. Тоді обов'язковим предметом був марксизм-ленінізм, а це ж просто катастрофа, ми на заняттях вмирали з нудьги. І Вова нас часто виручав. Сідав за першу парту і з розумним виглядом ставив викладачеві питання, той із захватом розповідав про марксизм з ленінізмом, а ми в цей час по черзі тихо випливали з аудиторії у своїх справах ».