1. По хвилі моєї пам'яті 42:16 1 Я подумки входжу в ваш кабінет 2:22 Максиміліан Волошин (1877-1931)...
2. Видання диска:
3. публікації:
4. фрагменти інтерв'ю

По хвилі моєї пам'яті

42:16 1 Я подумки входжу в ваш кабінет 2:22 Максиміліан Волошин (1877-1931) Мехрдада Баді, "Арсенал" 2 інструментальний програш 2:41 3 З Сафо 5:17 (VII століття до н.е.) (Переклад В . Вересаєва) вокальна група вокально-інструментального оркестру "Современник" (солістка Наталія Капустіна) 4 З вагантів 3:02 (XI-XIII ст.) (переклад Л. Гінзбурга) Ігор Іванов "Надія" (під час запису соліст "Лийся пісня" ) 5 Запрошення до подорожі 4:06 Шарль Бодлер (1821-1867) (переклад І. Озерова) Олександр Бирикін "Самоцвіти" 6 Доброї ночі 3:49 Персі Біші Шеллі (1792-1822) Мехрдада Баді, "Арсенал" 7 По хвилі моєї пам'яті 3:45 Ніколас Гильен (р. 1902) (переклад І. Тинянова) Владислав Андріанов "Лийся, пісня" 8 Сентиментальна прогулянка 4:01 Поль Верлен (1844-1896) (переклад А. Ефрон) Сергій Бєліков "Аракс" 9 Серце , моє серце 2:41 Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832) (переклад В. Левик) вокальна група "Добрі молодці" (запис екс-соліста ВІА "Добрі молодці" Олександра Лермана і жіночої вокальної групи) 10 інструментальний програш 2:56 11 сум'яття 4:23 Анна Ахматова (1889-1966) Людмила Барикіна "Надія" (під час запису ВІА "Добрі молодці") 12 Посвячення в альбом 3:04 Адам Міцкевич (1798-1854) (перев д С. Кірсанова) вокальна група вокально-інструментального оркестру "Современник" (солісти Наталія і Віра Капустіна)

виконавці:

Давид Тухманов - фортепіано, орган, синтезатор, електропіано Борис Пивоваров - гітара (ВІА "Вірні друзі", ех. Орк. П.у. Олега Лундстрема) Аркадій Фельдбарг - гітара-бас, скрипка (ВІА "Вірні друзі") Володимир Плоткін - ударні (ВІА "Вірні друзі") Мідна група ансамблю "Мелодія" під керуванням Георгія Гараняна (ех. орк. п.у. Вадима Людвіковського)) Струнна група Великого симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і телебачення. Диригент Костянтин Кримець Музика Давида Тухманова Літературний матеріал підібраний Тетяною Сашко Звукорежисер Микола Данілін Редактор Володимир Рижиков Художник Олександр Шварц Записано на студії "Мелодія" влітку-восени 1975 року. Матриця, друк першого тиражу і вихід альбому в продаж літо-осінь 1976 року. Вважається, що альбом був розпроданий тиражем в 2,5 мільйона екземплярів, сам Давид Федорович не знає яким тиражем був виданий його диска: "Я пам'ятаю, що перший тираж був невеликий і, коли він потрапив в магазин, його відразу розхапали. А потім стали додруковувати. Ось і все. до речі, його часто додруковували зовсім не в тому оформленні, в якому він вийшов оригінально. іноді зовсім без оформлення, іноді - слабка подібність з точки зору паперу та поліграфії.
Автори не вкладали свої кошти - не було ніяких продюсерів. Напевно, продюсером можна було вважати держава. Оплата студії, оркестр та інше, звичайно, здійснювалися фірмою "Мелодія". Це не могло бути ніяк по-іншому. Там були чотиригодинні зміни. За зміну ми іноді встигали зробити дві пісні, іноді полпесні, іноді чверть. Залежало від складності роботи. Крім того, ми часто користувалися методом накладення, коли все виконувалося не одночасно - оркестр окремо готувався, співак окремо. У той час це було технічно можливо тільки на фірмі "Мелодія". Треба сказати, що в плані якості запису "Мелодія" була на дуже хорошому рівні. Там стояло тільки іноземне обладнання, тому що радянські заводи не випускали 16-трековий і 24-трековий магнітофонів. Це все була німецька техніка. На "Мелодії" добре записувалися і оркестрова музика, і акустична, і роботи, пов'язані з електронікою та синтезаторами.
В альбомі не було нічого дисидентського, просто платівка не вписувалася в стандарти того часу. Ідея належала моїй першій дружині Тетяні Сашко - вона підбирала вірші. Відносно текстів все було в порядку: Бодлера і Міцкевича ніхто не забороняв. Що до музичної частини, то перед записом матеріал повинен був пройти худрада. На прослуховуванні в студії фірми "Мелодія" я зіграв пісні в камерній манері, знизивши до мінімуму роль барабанів і інших рок-н-рольних атрибутів. Коли приступили до запису, теж намагалися не пускати сторонніх. А коли показали вже записане, нам і справді пощастило: комісія була налаштована ліберально. Але найбільше нам пощастило, що вихід диска збігся зі становленням нового покоління. А вже слідом за молоддю пластинку прийняла зріла інтелігенція ...

Видання диска:

Мелодія С60-07271-2 * тисячі дев'ятсот сімдесят шість * Апрелівський заводу ташкентського заводу ленінградського заводу ризького заводу експортне виконання Suprafon +1978 фінська трасах 1 979 MMS Records, MMSR-4942 * 1 994 * L-Junction - LJ CD 018, * 1 997 * ROFF CD015, "Нова версія" * 2000 * Melodiya Record Company Europe GmbH, MRCE-03110 * 2001 * Мелодія MEL CD 60 00915 * 2005 * Телефільм каналу СТС * 2005 *. Романтична історія, дія якої розгортається в середньовічному місті. Зйомки проходили в першому павільйоні Мосфільму. За місяць було зшито 600 костюмів. Всього в шоу задіяно близько 300 чоловік. Мелодії відомих пісень оновлені сучасної аранжуванням.

публікації:

(Сергій Челяев, жовтень 2002)

фрагменти інтерв'ю

- Давид Федорович, думаю, що в кожному інтерв'ю рано чи пізно (ми, давайте, зробимо це відразу) згадують ваш диск 1975 року. Погодьтеся, це неминуче, бо - віха. Деякі обізнані люди вважають, що це не просто альбом. Це - сюїта, в самому серйозному музикознавчому розумінні цього терміна. І все ж, як в ті застійні роки таку музику дозволили випустити в світ?
- За всіма правилами і по всій практиці тогочасного життя її, звичайно, не повинні були випустити. Почнемо з того, що я сам не мав за неї братися, розуміючи, що, по-перше, нікому це як би не потрібно, по-друге, ніхто не дозволить. Сам підхід був незвичний, нетрадиційний, не вписувався в рамки існуючих стандартів, а для мене це просто був експеримент, і я собі його дозволив.

- Письменники в таких випадках стверджували, що свідомо писали
- Ну в стіл не в стіл: Знаєте, рукопис, пролежавши, все ж мала шанси коли-небудь бути надрукованою і, може бути, навіть не втратити свою актуальність. А музика, спів, звукозапис, в яку все це втілюється, на жаль, довго лежати не можуть. Вони повинні прозвучати і бути почутими відразу. Я розумів, що форма диска, який ставився на програвач, для того часу була передовою формою спілкування зі слухачем. Вона давала можливість мислити сюітно, за допомогою певного зборів пісень. Давала можливість втілити задум у формі такого звучання, якого досить важко було досягти - в силу технічних труднощів - в живому виконанні. Крім того, платівка допомагала слухати музику більш поглиблено, тільки вухами, нічого при цьому не бачачи. В ту пору я дуже серйозно поставився до цієї можливості. Культура слухання музики в чистому вигляді, культура радіо або аудіо зараз відійшла на другий план, і пісню тепер більше дивляться, ніж слухають.

- З чого почалося ваше сюітно пісенне мислення?
- Звичайно, на цю думку наштовхнули, тому що саме вони стали випускати диски з програмним назвою і сюітно принципом. Мій перший диск, який я спробував зробити подібним чином,. І хоча лейтмотив з'єднання пісень в якусь композицію був ще тільки намічений, все зводилося єдиним музичним почерком. Так що диск (1972 - 1973) можна вважати першим радянським альбомом. Цей принцип я продовжив в диску. Звичайно, художньо завдання було інше, суть експерименту була в тому, щоб, по-перше, записати музику на вірші вже існуючі і, по-друге, на вірші, що не призначалися спеціально для співу, тобто поезія, яка живе і буде жити сама по собі.

- Ви їх особисто підбирали?
- Спільно з Тетяною Сашко. Повірте, ми виконали велику роботу, щоб знайти поетичні рядки, які могли б хоч якось укластися в форму пісень і звучати сучасно. Залучили молодих, нікому не відомих співаків - і за віком, і за менталітетом дуже молодих. Словом, робота в усіх відношеннях робилася нова.

- А ви можете сформулювати вашу філософію пісні?
- Ні, філософію пісні я не беруся формулювати. Для мене це просто частина музики. Але ось що цікаво: явище, яке ми називаємо радянською піснею, естрадною піснею, величезна культура, яка створювалася і розвивалася протягом багатьох десятиліть, що не перетинала і не перетинає кордонів колишнього Радянського Союзу. Я і раніше часто бував за кордоном, а потім жив там довгий час і свідчу варто переїхати кордон, як наші пісні безслідно зникають з поля зору. На мене це сильно діє! -

У вас є цьому пояснення?
- Ні, я просто констатую факт. Звичайно, можна пошукати і пояснення. Зрозуміло, що ця культура формувалася в замкнутій системі, ізольованою від решти світу і ідеологією, і реальними кордонами. Але, з іншого боку, величезна країна, багатонаціональний народ харчувалися потужними джерелами російської музичної історії та культури, і зрозуміло, що таке явище, як естрадна пісня, не могло бути зовсім вже штучно створеним, хоч і регулювалося існуючої ідеологією. Але живі людські емоції, вкладені в ці твори, переступали ідеологічні та інші штучно створені рамки. Тому сьогодні якась частина нашої свідомості з цими піснями і раніше збігається. Інша справа, що було і величезна кількість музичної макулатури, написаної по соціально-ідеологічному замовленню. Вона і залишилася макулатурою. Ніхто її не пам'ятає, нікому це не потрібно. Але те, що відсіялися часом і являє собою реальну художню цінність, цілком життєздатне.

- Як виникла ідея пластинки По хвилі моєї пам'яті ?.
- Це був мій другий альбом, де вірші відбиралися найретельнішим чином. У першому альбомі Який прекрасний цей світ я вже використав шедеври світової класики. На жаль, в альбом не увійшла пісня на слова китайського поета Ду Фу - з політичних якихось міркувань.

- Кажуть, що головна заслуга у відборі дійсно чудових текстів до другого альбому належить вашій першій дружині Тетяні Сашко
- Важко тепер встановити, хто сказав а. Ми працювали разом.

- Чи не виникало проблем з цензурою?
- Я побоювався, що буде заборонено все, що пов'язано з естрадою. Але мені вдалося художня рада ввести в оману. Я сказав, що це буде класичне виконання - і заспівав під класику. Потім ритм був змінений.

-Сюіта була створена після Дня Перемоги ?!
-Так. Але ми були розумнішими і нічого не віддавали ні на які конкурси. Ми взагалі альбом не афішували, і він тихо, майже підпільно, вийшов і почав своє самостійне життя.

- Як ви пояснюєте фурор, спричинений альбомом По хвилі моєї пам'яті?
- Нове покоління хотіло слухати нові пісні, а їх не було. На нашій естраді був вакуум, застій. Я не розраховував на такий успіх, для мене він був несподіваним.

- Вас довго CTC вмовляли на телерімейк?
- Мене не треба було вмовляти - я так був поглинений твором нової опери, що до минулого інтересу не проявляв. Якщо 30 років тому я сам відбирав артистів, то зараз цього не робив.

- Колись ви складали досить прогресивну рок-музику
- У мене були різні захоплення, в тому числі і хард-роком. Але дуже скоро я зрозумів, що мені не потрібно цим займатися. Взагалі рок-музика в чистому вигляді - це музика виконавська. Якщо я сам не рок-музикант, а всього лише автор-упорядник, то це не зовсім мій світ.