Уж замуж за кордон - модна нині прислів'я. Багато білоруські жінки мріють пов'язати своє життя з іноземним громадянином, сподіваючись на те, що тим самим забезпечать собі сите життя за кордоном. Однак райдужні мрії часто виявляються мильними бульбашками, і щасливі в шлюбах з іноземцями в основному ті, хто познайомився з ними випадково і не віртуально.

Історія перша. Нетрадиційна.

До гомосексуальності можна ставитися по-різному, кожна людина і кожна держава вирішує це для себе самостійно. Але в деяких країнах Європи дозволені одностатеві шлюби. І представники сексуальних меншин Білорусі, як вдалося з'ясувати порталу www.interfax.by , Поспішили скористатися можливостями, що відкрилися.

У Великобританії дозволені одностатеві шлюби. Білорус Павло не знав і не думав про це, коли познайомився з Річардом - дуже цікавим, освіченим англійцем, який жив в Мінську за службовим обов'язком, очолюючи білоруське представництво однієї британської компанії. Павло зараз живе в Лондоні, вони з Річардом одружені. І ось що Павло розповів оглядачеві порталу www.interfax.by:

- У мене були стосунки з іншими чоловіками до цього, але зовсім іншого порядку - ніякої стабільності, ніякої вірності. А тут я зіткнувся з чимось абсолютно новим, просто приголомшливим. Річард закінчив Оксфордський університет; він утворений, розумний, у нього відмінне почуття гумору. І він дуже мене любить і спочатку був налаштований на серйозні відносини.

У нас немає і не було ніяких серйозних розбіжностей. Англійська я знаю прекрасно - це моя спеціальність, хоча все ж трапляються проблеми, пов'язані з іноземною мовою. Як би добре ти не говорив мовою свого чоловіка, але все одно в певні моменти настає мовної криза. Особливо прикро, що навіть поскандалити складно, тому що в гніві хочеться наговорити оригінальних гидот, а виходять банальності.

Але в якомусь сенсі це робить життя простіше. Коли ми сваримося, я, наприклад, кажу: «Ну, почекай же, я знайду потрібне слово!». Лізу в словник, а на той час, коли знаходжу шукане, порив проходить, і ми разом сміємося.

Навіть якщо ти добре знаєш культуру народу, з представником якого живеш, все одно якісь речі до кінця зрозуміти складно. Наприклад, англійський гумор. Жарти у них виходять просто приголомшливі, але іноді вони просто не доходять. Наприклад, в перший день нашого спільного життя я прокинувся, пішов в кухню, відкрив холодильник і щось там взяв. І тут з'явився Річард і сказав: «А що це ти робив в МОЄМУ холодильнику?». Я просто отетерів, і ще довго йому довелося переконувати мене в тому, що це була стовідсоткова жарт.

Ще були складні моменти, пов'язані з нашою нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Так як Британія - країна європейська і терпима, Річард, коли усвідомив себе геєм, просто прийшов до батьків і сказав, хто він такий. Не те щоб вони зраділи, однак і не заперечували. І Річарду ніколи не приходило в голову приховувати, хто він є. Наприклад, коли ми стали зустрічатися, він подав у свою компанію заяву, і мене зареєстрували як його партнера, я отримав медичну страховку, а Річарду стали виділяти більше грошей для зняття житла. Його дуже дивувало, що я все життя приховую свою орієнтацію.

Ми прожили разом два роки, а коли я закінчив університет, поїхали в Москву, в британське посольство, і зареєстрували свій шлюб. Пишних урочистостей не було. Потім ми відразу переїхали в Лондон. Мама Річарда прийняла мене просто чудово - я в перший час навіть не міг повірити, що мені говорять: «Я так рада, що мій син знайшов своє щастя!».

Проблеми з грошима нас не турбують. Ми обоє працюємо. Ясна річ, що Річард заробляє більше, але я поки що тільки починаю кар'єру в Лондоні, тому невідомо, що буде через пару років.

Історія друга. традиційна

Аріна - колишня мінчанка, студентка Нью-Йоркського університету, вже рік живе разом з американцем філіппінського походження Вікторович. Вони вже призначили день весілля і тепер все в клопотах з приводу урочистої події. Аріна розповідає оглядачеві порталу www.interfax.by історію своєї майже випадкової любові:

- Коли я їхала в США, не думала ні про яку любов - тільки про навчання. Спочатку навчалася в іншому університеті за іншою спеціальністю в штаті Вайомінг. Влітку поїхала в Нью-Йорк в подружці на канікули, щоб підзаробити грошей - хотіла купити собі новий класний комп'ютер. Влаштувалася офіціанткою в кафе, яке знаходилося поряд з величезним бізнес-центром. Вікторович приходив до нас кожен день на ланч - ми базікали, і він мені завжди залишав хороші чайові. Телефон попросив тільки через місяць, але я дала його без особливого бажання - у мене тоді були відносини з іншим хлопцем, джазовим музикантом, і я була вся в них занурена. Але через тиждень ми з моїм хлопцем розлучилися, і як раз тоді подзвонив Вікторович і запросив на побачення. Я була в такій печалі, що вирішила піти на побачення - просто так, щоб розвіятися. Уже через місяць ми з Вікторович поїхали в Сан-Франциско, а потім вирушили разом в Коста-Ріку. Причому спочатку я не ставилася до нашої зв'язку серйозно, але потім все змінилося. Я закохалася по вуха, переїхала в Нью-Йорк, перевелася в місцевий університет, і ми стали жити разом.

Ніяких проблем з-за різниці культур або різниці у віці (Вікторович старший за мене на 15 років) у нас немає. Можливо, тому, що він дуже молодий душею і у нас спільні інтереси, приблизно однакові умови, в яких він отримав, а я ще здобуваю освіту. Коротше, нас об'єднує те, що ми з одного соціального і культурного шару. Мені є чому в нього повчитися, і я цьому тільки рада. Мої батьки спочатку були проти нашого шлюбу через велику різницю у віці, але тільки поки з Вікторія не познайомилися.

Ймовірно, проблеми з порозумінням можуть бути у тих, хто знайомиться з іноземцями через Інтернет - я думаю, не можна дізнатися справжню людину, поки з ним не поспілкуєшся наживо. В Інтернеті можна написати все, що завгодно. І часто заміж за іноземця прагнуть вийти «квочка», яких виховали в домострої і міщанство. Вони не прагнуть себе в чомусь реалізувати і хочуть бути просто «фінансовим вкладенням», виїхати в далеку казкову країну, не уявляючи, що їх там чекає в реальності. На мій погляд, це вкрай нерозумно - адже навіть якщо відносини складуться добре, де гарантія, що ваш іноземний чоловік буде з вами завжди? Трапляється всяке.

З приводу грошей у нас з Вікторович був дуже кумедний суперечка. Я вела себе в цій суперечці як американка, а він - як слов'янський чоловік. Тому що, коли ми стали жити разом, він дуже хотів платити за моє навчання і був проти того, щоб я підробляла репетитором, - мовляв, грошей і так вистачає. Але я наполягла на тому, щоб платити за університет продовжував мій тато, і не пішла з роботи - хоча б через те, що мені потрібно отримувати досвід роботи в Америці. Хтозна, як далі складуться наші відносини з Вікторович? Я дуже його люблю, але ставати домогосподаркою в ім'я любові до чоловіка не збираюся.

***

Висновки робіть самі. Для кого-то шлюб з іноземцем - союз по любові, для кого-то - оплачений тур до Європи, а для кого-то - спосіб кинути виклик громадським засадам. Чи будуть шлюби між гомосексуалістами такими ж міцними, як звичайні? Покаже час. У будь-якому випадку, виходити заміж або одружуватися виключно заради ситого життя - занадто висока ціна.