Причини, за якими мер Житомира Володимир Дебой публічно висловився про якість публікованих матеріалів в муніципальній газеті «Місто», нам невідомі. Може, прочитав на дозвіллі поспіль кілька номерів і ... раптом прозрів?

Ніколи не слід добре говорити про себе. Слід це друкувати

Нагадаємо цитату мера на недавньому засіданні виконкому , Де розглядався фінплан підприємства: «Газета повинна бути. Єдине, що її треба робити цікавіше. Відверто скажу, публікація моїх фотографій, як це робиться в газеті, мене не радує, а навпаки - дратує. Якщо це засідання виконкому - фотографуйте доповідаючого, членів виконкому. По-друге, коли ми йдемо на якусь подію, то потрібно висвітлювати суть даної події. Якщо я щось комусь вручав, то треба фотографувати обличчя цієї людини, а мою спину, а не навпаки. По-третє, є керівники департаментів, управлінь, відділів, є депутати, члени виконкому, дайте їм слово на сторінках видання, зробіть з ними матеріали про їхню роботу. По-четверте, я не бачу нічого поганого в тому, щоб висвітлювати проблемні питання, які можна вирішити ... ».

Дебой дав прості поради, тільки виконати їх - сам же і не дасть. Якщо не він, так клерки з сусідніх кабінетів.

Мер має рацію в одному: міська газета, засновником якої є міська рада, не користується популярністю у городян. Там занадто багато міського начальства, показушно-красивих матеріалів, і дуже мало відповідей на питання, як влада вирішує міські проблеми і вирішує чи взагалі. Там немає думок депутатів, там немає листів городян, крім вдячних, природно. Там немає справжнього життя, справжніх гострих матеріалів, після яких звільнили або дали догану чиновникові за бездіяльність. Судячи з газеті, проблеми завжди знаходяться в процесі вирішення, питання - розглядаються, перспективні плани - затверджуються. Звичайно, можна і між рядків прочитати про справжній стан справ (журналісти в газеті працюють не один рік і про проблеми міста часто знають краще чиновників). А в відкриту писати - зась.

З історії проблеми

Так було завжди. Змінювалися мери в Житомирі, міняли головних редакторів, а проблеми у Інформаційно-видавничого центру міськради (так називається комунальне підприємство, до складу якого входить газета і міське радіо) залишалися одні й ті ж. Не сумніваюся, редакторам просто-напросто «пов'язували» руки, а після цього вимагати, щоб вони робили рейтингову газету - безглуздо.

У журналістів муніципальної газети низькі зарплати, які, в інші часи ще й затримували. Може і зараз також? Не знаю. Пам'ятаю, що в 2000 році почали видавати журналістам проїзні, (або гроші - 32 гривні, по-моєму, а проїзний в кінці місяця потрібно було здати в бухгалтерію). Це щоб на роботу приїжджали без проблем (нехай не обурювалися з приводу того, що немає грошей: ні до редакції дістатися, ні на подію з'їздити) - зарплату платили мікроскопічними частинами і нечасто.

Наскільки я пам'ятаю, в штаті редакції в той час було чотири журналісти, які працювали в газеті і два-три - на радіо. Час мовлення на міському (проводове) радіо було більше, ніж нинішні 15 хвилин рано вранці - було два або три виходи в день. Напередодні вихідних записували передачі на суботу та неділю. Прямого ефіру як не було, так і не буде.

Проблема міської газети в тому, що, будучи засновником, влада не може, не вміє або просто не хоче займатися рідним ЗМІ, ніби не розуміє, що на формальних звітах, написаних у вигляді інтерв'ю з чиновниками про роботу міських служб, рейтинг не складеш. Заздалегідь відомо, що журналіст запитає, і що відповість чиновник, а критикувати себе за свої ж гроші - влада не дозволяє. Про це вона натякне редактору, редактор - журналістам. Ось така схема. Давно відомо, що цензура - це реклама за державний рахунок.

Від такого засобу масової інформації вигода хіба що під час виборів: можна збільшити тираж, публікувати заказуху, проштовхнути джинсу, а то і чорний піар з політичним мочиловом запустити, організувати спецвипуск - все в твоїй владі ... Газета для внутрішніх потреб влади тільки із застереженням - за наші гроші! А чому? А тому що ми дозволяємо!

Музику слів замовляє той, хто платить

на освітлення своєї діяльності в 2013-2015 роках влада Житомира планують витратити з міського бюджету 4 млн. 149 тис. 200 грн. Це марнотратство, або злочинна марнотратство? З міського бюджету в 2013 році планується виділити майже 1,4 млн.грн. на Програму інформаційної політики та зв'язків з громадськістю. На висвітлення діяльності Житомирської міськради, мера та виконавчих органів влади хочуть направити 1,1 млн. Грн, з яких 420 тис. Грн. - на фінансову підтримку газети «Місто».

На сесії в кінці березня цього року депутати міськради обурювалися тим, що практично неможливо використовувати газету навіть для того, щоб розмістити на її сторінках невеликий звіт про роботу. Депутат Олександр Величко говорив: «Згідно з Регламентом, кожен депутат отримує раз на півроку 10 кв. см в газеті «Місто». Я одного разу звернувся, хотів опублікувати свій звіт про роботу в окрузі за рік, але на 10 сантиметрах можна тільки поставити фото і написати «Привіт, я Величко» і все, це безглуздо.

Без державного піару за наші гроші все одно не обійтися?

Проблема газети «Місто», як сотень інших комунальних видань в тому, що вона створювалися не на базі бізнес-моделі, а на дотаціях з міського бюджету. Тобто вона, як говорили в радянські часи, планово-збиткова з фінансів, і повністю залежна від влади ідеологічно в редакційну політику. Хто посміє критикувати начальника якогось комунального підприємства, якщо він в наказовому порядку забезпечив підписку на газету майже всього трудового колективу? Ось звідки печать мовчання або мовчання друку ...

Втім, газету «Місто» незабаром дійсно чекають перетворення. В кінці травня стало відомо, що в Інформаційно-видавничому центрі пройде інвентаризація , А потім, можливо, постане питання і про ліквідацію комунального підприємства або реорганізації ІІЦ.

Якщо газета перейде в відомство КП «Реклама», про що розмови виникають вже не вперше, то це і буде означати реальну підготовку до роздержавлення.

Про необхідність позбутися «державної» преси кажуть багато років. В Україні близько 700 комунальних газет щороку тягнуть з бюджету десятки і сотні мільйонів гривень. Даремний баласт влади вважатимуть за краще скинути.

На початку червня парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації на засіданні одноголосно вирішив з трьох зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів про роздержавлення друкованих ЗМІ підготувати один, погодивши його з усіма зацікавленими сторонами.

Найголовніше у всіх законопроектах - про ргани державної влади та місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками (співзасновниками) друкованих засобів масової інформації.

Право на життя за рахунок бюджету можуть отримати тільки офіційні друковані видання, де будуть публікуватися нормативно-правові акти, а також рішення і інформації, обов'язковість публікації яких передбачено законодавством, і при підготовці яких не використовується творча праця журналістів. Чим не майбутня модель житомирського «Міста»?

Втім, органи держвлади і місцевого самоврядування матимуть право засновувати або бути співзасновниками аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації.

Їх можна буде фінансувати в межах коштів, які виділяються з державного або місцевих бюджетів на висвітлення діяльності, або за рахунок перерозподілу коштів, що виділяються на забезпечення роботи цих органів.

Очевидно, що в законопроекті будуть прописані безліч інших нюансів і щодо приміщень, і технічного оснащення, так що говорити про них будемо пізніше.

Втім, не дарма, очевидно, останнім часом все частіше доводиться чути розмови про наміри влади створити і своє міське телебачення. А про виникнення маси нових міських порталів новин і говорити не доводиться, ось правда з контентом там сутужно ... Копіпаст торжествує.

Лариса Бекета, блог на Житомир.info