Xileen

iskusstvo-zvuka.livejournal.com

Олександр Даргомижський разом з Глінкою є основоположником російського класичного романсу. Камерна вокальна музика була для композитора одним з головних жанрів творчості.

Він складав романси і пісні протягом декількох десятиліть, і якщо в ранніх творах було багато спільного з творами Аляб'єва, Варламова, Гурілева, Верстовського, Глінки, то пізні деякими рисами передбачають вокальна творчість Балакірєва, Кюї і особливо Мусоргського. Саме Мусоргський називав Даргомижського «великим учителем музичної правди».

Портрет роботи К. Е. Маковського (1869)

Даргомижський створив понад 100 романсів і пісень. Серед них - всі популярні вокальні жанри того часу - від «російської пісні» до балади. Разом з тим Даргомижський став першим російським композитором, який втілив у своїй творчості теми і образи, взяті з навколишньої дійсності, і створив нові жанри - лірико-психологічні монологи ( «І нудно, і сумно», «Мені сумно» на слова Лермонтова), народно-побутові сценки ( «Мельник» на слова Пушкіна), сатиричні пісні ( «Черв'як» на слова П'єра Беранже в перекладі В. Курочкіна, «Титульний радник» на слова П. Вейнберга).
Незважаючи на особливу любов Даргомижського до творчості Пушкіна і Лермонтова, коло поетів, до віршів яких звертався композитор, дуже різноманітний: це Жуковський, Дельвіг, Кольцов, Мов, Кукольник, поети-іскрівці Курочкін і Вейнберг і інші.
Разом з тим композитор незмінно виявляв особливу вимогливість до поетичного тексту майбутнього романсу, ретельно відбираючи кращі вірші. При втіленні поетичного образу в музиці він в порівнянні з Глінкою використовував інший творчий метод. Якщо для Глінки важливим було передати загальний настрій вірша, відтворити в музиці основний поетичний образ, і для цього він використовував широку пісенну мелодію, то Даргомижський слідував за кожним словом тексту, втілюючи свій провідний творчий принцип: «Хочу, щоб звук прямо виражав слово. Хочу правди ». Тому поряд з пісенно-аріозность рисами в його вокальних мелодіях так велика роль мовних інтонацій, які часто стають декламаційними.
Фортепіанна партія в романсах Даргомижського завжди підпорядкована загальній меті - послідовному втіленню слова в музиці; тому в ній часто присутні елементи образотворчості і мальовничості, вона підкреслює психологічну виразність тексту і відрізняється яскравими гармонійними засобами.
«Шістнадцять років» (слова А. Дельвіга). У цьому ранньому ліричному романсі сильно проявилося вплив Глінки. Даргомижський створює музичний портрет чарівної, граціозною дівчини, використовуючи витончений і гнучкий ритм вальсу. Короткий фортепіанне вступ і висновок обрамляють романс і будуються на початковому мотиві вокальної мелодії з його виразною висхідній секстою. У вокальній партії переважає кантилена, хоча в деяких фразах ясно чутні речитативні інтонації.
Романс побудований в тричастинній формі. Зі світлими і радісними крайніми розділами (до мажор) чітко контрастує середній зі зміною ладу (ля мінор), з більшої позитивної динаміки вокальної мелодією і схвильованою куль-мінаціей в кінці розділу. Роль фортепіанної партії полягає в гармонійної підтримки мелодії, а за фактурою вона являє собою традиційний пісенний акомпанемент.

"Шістнадцять років"

Романс «Мені сумно» (слова М. Лермонтова) належить до нового типу романсу-монологу. У міркуванні героя виражена тривога за долю коханої жінки, якій судилося випробувати «поголоски підступне гоненье» лицемірного і безсердечного суспільства, заплатити «сльозами і тугою» за недовге щастя. Романс будується на розвитку одного образу, одного почуття. Художньому завданню підпорядковані і одночастинна форма твору - період з репрізной доповненням, і вокальна партія, заснована на виразною співучої декламації. Експресивна вже інтонація на початку романсу: після висхідній секунди - спадний мотив з його напружено і скорботно звучить зменшеної квінтою.
Велике значення в мелодиці романсу, особливо його другої пропозиції, набувають часті паузи, скачки на широкі інтервали, схвильовані інтонації-вигуки: така, наприклад, кульмінація в кінці другого речення ( «сльозами і тугою»), підкреслена яскравим гармонійним засобом - відхиленням в тональність II низькому ступені (ре мінор - мі-бемоль мажор). Фортепіанна партія, заснована на м'якій акордової фігурації, об'єднує насичену цезурами (Цезура - момент членування музичної мови. Ознаки цезури: паузи, ритмічні зупинки, мелодійні і ритмічні повтори, зміна регістру та інші) вокальну мелодію і створює зосереджений психологічний фон, відчуття душевної самозаглибленості.

Романс «Мені сумно»

У драматичній пісні «Старий капрал» (слова П. Беранже в перекладі В. Курочкіна) композитор розвиває жанр монологу: це вже драматичний монолог-сцена, своеобраз-ва музична драма, головний герой якої - старий наполеонівський солдат, що наважився відповісти на образу молодого офіцера і засуджений за це на смерть. Хвилювали Даргомижського тема «маленької людини» розкривається тут з незвичайною психологічною вірогідністю; музика малює живий правдивий образ, повний благородства і людської гідності.
Пісня написана в варіюватися куплетної формі з незмінних приспівом; саме суворий приспів з його чітким маршовим ритмом і наполегливими тріолями у вокальній партії стає провідною темою твору, головною характеристикою героя, його душевної стійкості і мужності.
Кожен з п'яти куплетів по-різному розкриває образ солдата, наповнюючи його все новими рисами - то гнівними і рішучими (другий куплет), то ніжними і серцевими (третій і четвертий куплети).
Вокальна партія пісні витримана в речитативного стилі; її гнучка декламація слід за кожною інтонацією тексту, досягаючи повного злиття зі словом. Фортепіанний супровід підпорядковане вокальної партії і своєї суворої і скупий акордової фактурою підкреслює її виразність за допомогою пунктирного ритму, акцентів, динаміки, яскравих гармоній. Зменшений септакорд в партії фортепіано - залп пострілу - обриває життя старого капрала.

Романс "Старий капрал"

Подібно траурному післямові звучить в мі-норі тема приспіву, як би прощаючись з героєм. Сатирична пісня «Титульний радник» написана на слова поета П. Вейнберга, який активно працював в «Іскрі». У цій мініатюрі Даргомижський в музичній творчості розвиває гоголівську лінію. Розповідаючи про невдале кохання скромного чиновника до генеральської дочки, композитор малює музичний портрет, споріднений літературним образам «принижених і ображених».
Влучні і лаконічні характеристики персонажі отримують вже в першій частині твору (пісня написана в двухчастной формі): бідний боязкий чиновник змальований обережними секундового інтонаціями piаnо, а пихата і владна генеральська дочка - рішучими квартовий ходами fortе. Акордової супровід підкреслює ці «портрети».
У другій частині, описуючи розвиток подій після невдалого пояснення, Даргомижський застосовує прості, але дуже точні виразні засоби: розмір 2/4 (замість 6/8) і стаккато фортепіано зображують невірну пританцьовував ходу загуляв героя, а висхідний, трохи надривний стрибок на септиму в мелодії ( «і пиячив цілу ніч») підкреслює гірку кульмінацію цієї історії.

«Титульний радник»

У виконанні Олени Образцової звучать романси і пісні А. Даргомижського.

Партія фортепіано - Важа Чачава.

Елегія "Я пам'ятаю глибоко", вірші Давидова
"Друг мій чарівний", на вірші В. Гюго
"Я все ще його люблю", вірші Ю.Жадовской
"Східний романс", вірші О.Пушкіна
"Ліхорадушка", слова народні
"Не судіть люди добрі", вірші Тимофєєва
"Як мила її головка", вірші Туманського
"Я вас любив", вірші О.Пушкіна
"Вертоград" східний романс, вірші О.Пушкіна
Колискова пісня "Баю-Люлі-баю", вірші Даргомижського
"Шістнадцять років", вірші Дельвіга
Іспанська романс
"Я тут Инезилья", вірші О.Пушкіна

"Розлучилися гордо ми", вірші Курочкіна
"Нічний зефір, струїт ефір", вірші Пушкіна
"Як у нас на вулиці" Пісня Ольги з опери Русалка
"Про мила діва" польський романс, вірші Міцкевича
"Юнак і діва", вірші О.Пушкіна
"Мені сумно", вірші М. Лермонтова
"Моя мила, моя душка", вірші Давидова
"Закоханий я, діва-краса", вірші Язикова
"На роздолля небес", вірші Щербини
Болеро "Одяглася туманами Сьєрра-Невада", вірші В.Шіркова
"Не скажу нікому", вірші Кольцова
"На балу", вірші Вирс
"Чаруй мене, чаруй", вірші Ю.Жадовской
"У нього руси кучері"
"Без розуму, без розуму", вірші Кольцова
"Ревнуєш ти"
"Друг мій чарівний", вірші В.Гюго

dargomyzhskij_romansy