Іоанн Соловйов, богослов

Віктор Михайлович Васнецов (1848-1926) один з найзнаменитіших російських художників XIX століття. Його називали «справжнім богатирем російського живопису». Він першим серед живописців звернувся до билинно-казкових сюжетів. З дитинства ми знайомі з його картинами «Оленка», «Богатирі», «Іван-царевич на Сірому вовку» і ін. Для сучасників «головна заслуга Васнецова була в тому, що, - за словами Олександра Бенуа, - він знищив жахливі забобони, сковували думку нашого суспільства і зокрема наших художників ».

Васнецов був одним з перших майстрів російського живопису, кому стали тісні рамки станкової картини і хто «звернувся до прикрашання життя», взявся за найрізноманітніші галузі мистецтва - театральну декорацію, архітектуру, прикладне мистецтво та ілюстрацію, що було в той час для багатьох незрозуміло і сприймалося як «розмінювання таланту». Тим часом, звернувшись до нових сюжетів у станковому живописі і до внестанковому * творчості, Васнецов прийшов до вирішення принципово нових завдань, центральною з яких була задача створення єдиного, що охоплює різні види мистецтва, стилю, заснованого на національних традиціях.
Віктор Михайлович Васнецов народився 15 травня 1848 року в вятском селі Лопьял у великій патріархальній сім'ї сільського священика. Незабаром сім'я переїхала в село Рябово, де і пройшло дитинство художника. Він рано почав малювати, але за традицією сини повинні були успадковувати професію батька, і хлопчика в 1858 році віддали в духовне училище, а незабаром перевели в Вятскую духовну семінарію.
Віктор Васнецов. Автопортрет (1873) Вятская губернія славилася тоді місцевими художниками. Чого тільки не робили майстри і майстрині: вишивка, різьблення по дереву, розмальовані ложки і меблі, глиняні розписні іграшки, знамениті вятские пряники - все це міг бачити допитливий і допитливий хлопчик. Природа краю з горбистими перелісками і тайговими глухими лісами, звивистими річками і широкими рівнинами таїла в собі особливу чарівність і красу. Її не можна було не полюбити, чи не прив'язатися до неї серцем. З дитячих років чув Васнецов билини і казки про російських богатирів, протяжні сумні пісні, які на посиденьках при світлі скіп співали жінки. Це не могло не вплинути на формування світогляду майбутнього художника на розвиток його таланту. Саме в В'ятці зародилася його пристрасна прихильність до мистецтва, до народного епосу. Використовуючи в семінарії кожну вільну хвилину, Васнєцов із захопленням малював, і ця пристрасть скоро зробилася для нього не тільки радістю і відпочинком, а й головною метою в житті. Васнецов не став священиком, як мріяв батько. На останньому курсі семінарії юнак вирішив, що виїде з Вятки до Петербурга і надійде в Академію мистецтв. Виконавши дві жанрові картинки - «Молочниця» і «Жниця» (1867) - і розігравши їх у лотереї, Васнецов на виручені гроші їде в Петербург і починає займатися в школі Товариства заохочення мистецтв, а в 1868 році стає учнем Академії. Вимушений заробляти гроші на життя, Васнецов дає приватні уроки, ілюструє різні видання.

В Академії почалася дружба художника з Рєпіним, Антокольський, Крамським Стасовим. З академічних педагогів Васнецов назавжди запам'ятав П.П. Чистякова, який відразу відчув неабиякий талант юнака і працював з ним, підбадьорюючи при невдачах і радіючи його перемогам. «Багато тепла і світла внесли в моє життя розмови з Павлом Петровичем Чистяковим», - згадував художник.

У 1870 р помер батько братів Васнецових. Двадцятидворічний Віктор і його брат Микола стали старшими в сім'ї і повинні були тепер піклуватися про молодших братів. Приїхавши в рідне село Рябово на похорон, Віктор побачив малюнки одного з молодших братів, Аполлінарія. Вирішили, що Аполлінарію теж потрібно вчитися мистецтвам, і Віктор через деякий час забрав його з собою до Петербурга. Завдяки впливу і допомоги Віктора Михайловича, Аполлінарій Васнецов став чудовим художником.

Віктор Михайлович провів в стінах академії сім років, з 1868 по 1875 р За цей час він придбав майстерність художника, опанував техніку живопису і відточив свій талант.

Віктор Васнецов «Книжкова крамничка» (1876, ГТГ) Його перші картини - «Жебраки», «Чаювання», «Робочий з тачкою», «Стара годує курей», «Діти розоряють гнізда» - були показані в 1872-1874 роках на виставках товариства заохочення мистецтв. У цих творах проявилися властиві Васнецову якості: спостережливість і величезний інтерес до життя народу. Наступні дві роботи - «Книжкова крамничка» (1876, ГТГ), «З квартири на квартиру» (1876, ГТГ) - закріпили за ним положення художника-жанриста, знає життя, вміє виразно і яскраво її відтворити. Віктор Васнецов «З квартири на квартиру» (1876, ГТГ) Особливий успіх випав на долю картини «З квартири на квартиру», над якою художник працював з 1875 року. Доля бідних, одиноких людей похилого віку, викинутих на вулицю в холодний морозний день, що шукають притулку, схвилювала художника. Глибоким сумом віє від картини, що оповідає про безпритульної старості, про трагедію нікому не потрібних людей. «Я думаю, - писав Стасов, - кожен з нас таких зустрічав. Що за бідні люди, що за сумна природа людська! .. Прекрасна картина! ».

У 1876 році Васнецов за настійною порадою друзів їде за кордон. Поселившись в околицях Парижа, він багато працює на натурі, його приваблює життя людей "простих станів» - робітників, селян; їх він постійно замальовує в свій альбом. Результатом цих спостережень стала картина «Балагани в околицях Парижа» (1877, ГРМ).

У 1878 році, після повернення на батьківщину, Васнецов з родиною переїздить до Москви. «Коли я приїхав в Москву, - писав він, - то відчув, що приїхав додому і більше їхати нікуди, - Кремль, Василь Блаженний змушували мене трохи не плакати, настільки все це віяло на душу рідним, незабутнім». Тут він звертається до нових тем: російському народному епосу, казці, рідний історії. Цей перехід від жанрового живопису до історичної ні несподіваним у творчості художника. Ще в Академії мистецтв Васнецов виконав ряд начерків на теми російських билин, зробив ескіз «Княжа іконописна майстерня». «Точці протилежній до жанру і історії, - писав він, - в душі моїй ніколи не було, а отже і перелому або будь-якої перехідної боротьби в мені не відбувалося ... Я завжди був переконаний, що в жанрових та історичних картинах ... в казці, пісні, билині, драмі позначається весь цілий вигляд народу, внутрішній і зовнішній, з минулим і сьогоденням, а може бути і майбутнім ... Поганий той народ, який не пам'ятає, не цінує і не любить своєї історії ». Перша історична картина «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880, ГТГ) експонувалася на Восьмий пересувній виставці. Поетичне сказання «Слово о полку Ігоревім» привернуло Васнецова могутньої епічної силою. Задумавши воскресити сторінки безсмертної поеми, художник вивчає історію, відвідує Збройна палата, робить безліч підготовчих етюдів, шукає найбільш вдале вирішення теми. Віктор Васнецов «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880, ГТГ) Поступово від ескізів, в яких показана лють битви, напруженість сутички, Васнецов переходить до створення величаво-урочистої трагедії битви. Прагнучи передати глибокий зміст поеми, її героїчне звучання, художник зображує полеглих воїнів, ніби сплячих серед безкрайнього південного степу, опромінених відблисками висхідного місяця. Помітно змінилася творча манера художника. Від маленьких ретельно виписаних картин він звернувся до великих монументальних полотен, до широкої вільної живопису. Замість темної сіро-коричневої гами ранніх картин з'являються звучні, але разом з тим стримані, жовті, блакитні, червоні і сіро-зелені кольори. Картина не зустріла загального схвалення. Одні, як П.П. Чистяков, захоплювалися, вважаючи її «надзвичайно чудовою, нової і глибокої поетичної річчю», інші поставилися до неї більш ніж байдуже, не зрозумівши новаторства Васнецова. У Москві художник зближається з родиною відомого мецената, багатого промисловця Сави Івановича Мамонтова, згрупованих навколо себе цвіт російської інтелігенції. Влітку багато художників переїжджали в Абрамцево - маєток Мамонтова під Москвою, де ставилися спектаклі, писалися декорації, зводилися церкви. Тут же художники багато і плідно працювали. У 1881 році в Абрамцеві Васнецов написав один з кращих своїх творів - «Оленка» (ГТГ) - на сюжет російської казки. Віктор Васнецов «Оленка» (1881, ГТГ) Зворушлива ніжність і глибока поетичність казки схвилювали чуйне, чуйне серце художника. Чи не буквальне відтворення казкового сюжету, а глибоке проникнення в його емоційний лад відрізняє картину Васнецова. Застигла поза дівчинки, схилені голова, розметала по плечах каштанове волосся, повний смутку погляд - все говорить про тугу і горе Оленки. Природа співзвучна її настрою, вона немов сумує разом з дівчинкою. Стрункі берізки, молоденькі ялинки, навколишні Оленки, немов оберігають її від злого світу. Картина «Оленка» - одна з перших у вітчизняному мистецтві, де нерозривно злиті поезія народних сказань з поетичністю і задушевністю рідної російської природи. В Абрамцеве Васнєцов взяв участь у створенні декорацій до п'єси-казки «Снігуронька», яку вирішено було поставити в 1881 році на аматорській сцені Мамонтова. Виконувати спектакль повинні були члени мамонтовского гуртка. Васнєцову дісталася роль Діда-Мороза. Про своєму виступі Віктор Михайлович склав жартівливі вірші:
Так, я писав вірші, то вірші були, не проза! Ах, гріхи мої, гріхи - Діда я грав Мороза!

Нарядні декорації Васнецова донесли до глядача чарівність поетичної казки. «Ніколи ще фантазія, - писав Стасов про декорації« Палати Берендея ", - не заходила так далеко і так глибоко у відтворенні архітектурних форм і орнаментики Стародавньої Русі, казкової, легендарної, билинною». Стасов домігся, щоб декорації були перенесені на велику, професійну, сцену приватної опери Мамонтова. В Абрамцеве ж Васнецов виступив і як архітектор: за його проектами була побудована невелика церква-усипальниця, «хатинка на курячих ніжках». На початку 1900-х років по малюнку художника виконаний фасад будівлі Третьяковської галереї і ряд приватних будинків. Віктор Васнецов «Палати Берендея». Ескіз декорації до казки А.Н. Островського «Снігуронька» (1885)

Надзвичайно цікава одна зі значних його робіт - фриз «Кам'яний вік», створений Васнєцовим для Московського Історичного музею. Пропозиція історика А.С. Уварова виконати розпис, присвячену людям кам'яного віку, Васнєцов спочатку категорично відкинув. Але незабаром він погодився виконати замовлення і відразу ж взявся за роботу: вивчав історичні матеріали, розмовляв з археологами, намагаючись уявити собі життя далеких предків. Син художника згадував, що робота над картиною не припинялася і вдома: «У будинку з'явилося багато цікавих речей - шматок ікла мамонта, Лосиний ріг, сокиру кам'яного віку і інші речі, потрібні для картини кам'яного віку».

Фриз розділений на три сцени: праця людей, полювання на мамонта і бенкет після перемоги над мамонтом. У сцені праці Васнецов показує первісних людей за їхніми нагальними заняттями: вони висікають кам'яні знаряддя, ліплять глиняний посуд, довбають зі стовбура дерева човен. Над усією сценою височить могутня фігура вождя з суворим і вольовим обличчям. Але ось перед нами інша сцена: люди зловили в викопану в землі яму величезного мамонта і намагаються вбити його, кидаючи каміння, пускаючи списи і стріли. Величезний звір реве, намагаючись оборонятися, гострі важкі бивні зметнулися в повітря, люди з перекрученими від напруги особами нападають на чудовисько. Полювання закінчилася перемогою - і ось уже на багатті смажиться м'ясо, люди співають якісь дикі пісні, танцюють навколо багаття під крики і ритмічний стукіт, що видається ударами кістки об кістку. Близько двох років - і в Москві, і в Абрамцеві - тривала робота над тридцятип'ятиметрової фризом, і лише 10 квітня 1885 художник його закінчив. Віктор Васнецов. Фрамент фриза «Кам'яний вік» (1885) «Враження, вироблене на сучасників« Кам'яним століттям », - писав І. Грабарь, - мабуть, можна порівняти тільки з враженням, виробленим колись« Помпеей »К. Брюллова». Дар Васнецова-монументаліста, що проявився в цих фризах, настільки очевидний, що в тому ж році (1885) його запросили до Києва для участі в декоративних роботах для щойно збудованого Володимирського собору. Розписи, за задумом Васнецова, повинні були стати пам'ятником стародавньої Русі, тому основне місце в них приділялася зображень князів - Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, Дмитра Донського і ін. Стіни собору Васнецов покрив орнаментальними прикрасами, в яких фантастичні квіти та химерні звірі спліталися в химерні барвисті візерунки. Виконувати роботу було важко: батьки церкви вимагали офіційно-традиційного рішення розписів, а художник не міг відмовитися від свого сприйняття світу, від живого, реалістичного бачення. Зі стін Володимирського собору дивилися не умовна лики святих, а зображені правдиво і природно хоробрі, могутні російські люди, поборники свободи і справедливості.

Напружена робота в соборі не завадила Васнецову здійснити і інші творчі задуми. У 1889 році він написав картину «Іван Царевич на Сірому Вовка» (ГТГ) і представив її на пересувній художній виставці, виконав ілюстрації до «Пісні про купця Калашникова» (1891).

Віктор Васнецов «Іван-царевич на Сірому вовку» (1889, ГТГ) У 1891 році Васнецов з родиною повертається з Києва до Москви, поселяється поблизу Абрамцева. За допомогою П.М. Третьякова, який купив картини та ескізи художника, і С.І. Мамонтова Васнецов здійснює давню мрію - будує за своїм проектом майстерню. Тут він приймається за роботу над картиною «Богатирі», ескіз до якої був зроблений багато років тому. На Десятої пересувний виставці 1897 року було з'являється його картина «Цар Іван Васильович Грозний» (ГТГ). Віктор Васнецов «Богатирі» (1891, ГТГ) На своїй першій персональній виставці в 1898 році Васнецов показав «Богатирів», робота над якими тривала близько двадцяти років. Вирішена в монументально-декоративному плані картина відтворює образи трьох найулюбленіших народом героїв билинного епосу: Іллі Муромця, Добрині Микитовича і Альоші Поповича. Кожного з них відрізняють індивідуальні особливості. Прагнучи до монументального рішенням, Васнецов трохи підвищує лінію горизонту, і глядач як би знизу дивиться на вершників, чіткі силуети яких виділяються на тлі світлих хмар. Тонко і благородно поєднуються яскраві і звучні фарби - зелена, коричнева, червона, біла, синя, надаючи особливу декоративність полотну. Пейзаж, з його неозорої широчінню, пологими пагорбами, луками, порослими дикої травою, об'єднаний плавними і спокійними ритмами з фігурами богатирів. Тут виявилося вміння Васнецова створити епічне полотно, співзвучне народним поетичним уявленням. У 1898 році «Богатирі» зайняли почесне місце в Третьяковській галереї. «Я вважаю, що в історії російського живопису« Богатирі »Васнецова займають одне з найперших місць», - висловив спільну думку В.В. Стасов. Порівнюючи «Бурлаков» Рєпіна з «Богатирями», Стасов писав: «І тут і там - вся сила і могутня міць російського народу. Тільки ця сила там - пригноблених і ще затоптана ... а тут - сила тріумфуюча, спокійна і важлива, нікого не боїться і виконує сама, з власної волі те, що їй подобається, що їй видається потрібним для всіх, для народу ». Одним з найвідоміших архітектурних проектів В.М. Васнецова став новий фасад Третьяковської галереї, створений в 1901 р Павло Михайлович Третьяков все життя збирав свою колекцію російського мистецтва для того, щоб передати її в дар місту Москві. За життя колекціонера вона перебувала в його будинку в Лаврушинському провулку. Після смерті Павла Михайловича і його дружини Опікунська рада галереї вирішив частково перебудувати будинок, щоб приміщення краще служило музейним цілям. Також було вирішено влаштувати новий фасад. Кому було взятися за цю роботу, що не Віктору Васнецову, довгі роки дружив з родиною Третьякових? Хто міг краще його висловити російську національну ідею, вдохновлявшую Павла Михайловича в його діяльності колекціонера і мецената? Васнецов вирішив виконати цю роботу безкоштовно, з поваги до пам'яті Третьякова і роблячи тим самим свій внесок у благородну справу створення публічного музею російського мистецтва.

Так виник всім добре знайомий фасад, схожий на казковий терем з трьома порталами-входами. Над головним входом в центрі фасаду - барельєф із зображенням герба Москви - Георгія Побідоносця, що вражає списом дракона. У верхній частині фасаду розташована напис, що розповідає про дар братів С.М. і П.М. Третьякових. Над нею знаходиться візерунчастий майоліковий фриз, зроблений за малюнками Васнецова в керамічної майстерні Абрамцева.

Віктор Васнецов. Ескіз фасаду Третьяковській галереї (1901) На початку 1900-х років Васнецов виконує численні композиції на релігійні теми, працює одночасно над кількома картинами - «Баян» (1910, ГРМ), «Спляча царівна», «Царівна-жаба» (1918), «Кощій Безсмертний» (1917-1926), «Царівна Несміяна» (1914- 1926) - і поруч інших великих композицій (все в Будинку-музеї В.М. Васнєцова в Москві). Віктор Васнецов. «Царівна-жаба» (1918)

Творча фантазія художника здавалася невичерпною. У нього було безліч задумів, яким, на жаль, не судилося здійснитися. 23 липня 1926 року в Москві, в своїй майстерні, працюючи над портретом художника М.В. Нестерова, Васнецов помер.

Віктор Михайлович Васнецов прожив довге життя - сімдесят вісім років. Він виконав величезний шлях: від бідного сина священика з глухого вятской села до великого російського художника. Домігся він цього вірою в своє високе покликання, невпинним щоденною працею і розвитком свого таланту. За своє життя він прикрасив російську землю чудовими витворами, і створені ним образи закарбувала в серці кожного російської людини.

ПРИМІТКА

* Існує два основних типи живопису: монументальна і станковий. Монументальний живопис завжди пов'язана з архітектурою - це розпис стін і стель будівель, прикраса їх зображеннями з мозаїки та інших матеріалів, вітражі - картини і орнаменти з кольорового скла - т.д. Станкова картина не пов'язана з певним будівлею і може бути перенесена з одного приміщення в інше.
Станковий живопис - один з родів живопису, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально - живопис, створений на верстаті мольберті. У фонді бібліотеки є ще більше інформації про Віктора Васнецова і його творчості, в тому числі і в адаптованих форматах: Бахревский, В. А. Віктор Васнецов [Звукозапис]: життя і творчість / В. А. Бахревский. - М.: Логосвос, 1991. - 5 мфк., (16 час.26 хв.): 2,38 см / с, 4 доp. - З вид .: М .: Молода гвардія, 1989. Бахревский, В. А. Віктор Васнецов: біографія [Текст] / В. А. Бахревский. - М.: Молодая гвардия, 1989. - 364 с. Дмитренко А.Ф. 50 коротких біографій майстрів російського мистецтва [Текст] / А. Ф. Дмитренко, Е. В. Кузнєцова, О. Ф. Петрова, Н.А. Федорова. - Ленінград, 1971 г. - С. 163-169.

Пастон, Е. В. Віктор Васнецов [Текст] / Е. В. Пастон. - М.: Слово, 1996. - 96 с. - (Картинна галерея).

Російська живопис: великі майстри. Ч.1 П. Федотов, В. Васнецов [Відеозапис]. - М.: Rise media, 1997. - 1 вк. (90 хв.). Людина з Місяця: щоденники, листи, статті Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая [Звукозапис] / читає В. Сушков. Косигін / В. І. Андріянов; читає Ю. Заборовський. Віктор Васнецов / В. А. Бахревский; читає С. Рєпіна. Юрій Гагарін / Л. Данилкін; читає С. Кірсанов. - М.: Логосвос, 2012. - 1 фк., (73 час.40 хв.).