Унікальність Анни Герман полягає вже в тому, що її творчість стала надбанням і польської, і радянської естради. І це ще питання, в якій країні співачку любили більше.

Фото: Джерело

Так, перебували радянські чиновники, які невдоволено морщили ніс при виході чергової платівки А. Герман на «Мелодії» - мовляв, «що у нас, своїх співачок не вистачає?». Головне, що платівки виходили, гастролі проходили - і все це на тлі найгарячішою любові радянської публіки.

Фото: Скан обкладинки диска

З листа А. Герман - А. Качалін, 1977:

«Я в Донецьку з групою - 400 осіб. Тут проходять Дні дружби молоді польської і радянської. Мої земляки-режисери, які чули, що я тут популярна (тому запросили), здається, й гадки не мали, що це слово означає. Кожен співає в програмі одну річ, а я з трудом йду зі сцени після чотирьох пісень, і то, вибачаючись і обіцяючи приїхати на сольний концерт. Як мені приємно, Аничка !!! »

При цьому чим популярніше ставала Анна в СРСР, тим більше її недолюблювали польські колеги. Вони вважали Герман «старомодною» і одночасно заздрили її популярності. А за очі презирливо називали співачку на російський манер - Аннушкою. Тому були і об'єктивні причини: до кінця 1970-х радянсько-польські відносини знову радикально зіпсувалися.

І хоча Герман до кінця життя вважала себе польською співачкою, а своїм рідним домом - Варшаву, в якійсь мірі вона дійсно «наша». Адже народилася майбутня співачка в Радянському Союзі, конкретно - на території Узбекистану, 14 лютого 1936 року. Правда, ні російської, ні узбечкою вона не була. Предками Герман були голландські протестанти - меноніти, які переселилися в Росію ще на запрошення Катерини II.

Втім, дитячі спогади були у Анни безрадісними. Коли дівчинці виповнився рік, її батько потрапив під маховик репресій - його звинуватили в шпигунстві і розстріляли. Далі були важкі й голодні воєнні роки. Не дивно, що в 1946 році мати Герман вийшла за польського офіцера, і сім'я переїхала до Польщі.

Але першою мовою для Ані була російська, польська вона вивчить потім. Життя взагалі не балувала нашу героїню. Сама «біла смуга» припала на 1960-ті роки. У 1964-му Анна підкорила польських (і не тільки) слухачів піснею «Танцюючі Еврідіки».

А в 1966 році продовжила свою кар'єру в Італії, де стала першою співачкою соцтабору, яка виступила на фестивалі Сан-Ремо.

Однак «зліт» був перерваний страшною автокатастрофою, відбулася 27 серпня 1967 року. Лікарська допомога була надана Ганні дуже пізно, і «зламану ляльку» (як прозвали співачку хірурги) довелося буквально збирати по частинах. Від наслідків аварії Герман не оговтається до кінця життя, однак в 1970 році знайде в собі сили знову вийти на польську сцену.

Платівки з польськими піснями Анни Герман виходили в СРСР ще в 1960-і роки. Але справжню славу у нас співачка здобула, коли заспівала по-російськи. Цим проривом Анна зобов'язана двом жінкам.

Першою була музичний редактор студії «Мелодія» Анна Качаліна, з якої Герман дружила і листувалася до самої смерті. Другий жінкою стала композитор Олександра Пахмутова, яка подарувала співачці в 1973 році її перший радянський суперхіт «Надія» (на вірші Миколи Добронравова).

Н. Добронравов:

«Я її запитав:« Анна, а чому з кількох пісень ви вибрали саме «Надію»? І вона, не роздумуючи, відповіла: «А тому що ця пісня мені нагадала про моїх друзів геологів». Я тоді більше нічого не спитав і тільки потім дізнався, що вона закінчила геолого-розвідувальний факультет ».

Завдяки успіху пісні і протегування Качалін, Герман починає все частіше приїжджати в СРСР і працювати з радянськими композиторами. Про інших безперечних хітах співачки і піде мій подальша розповідь.

«А він мені подобається» (1975)

Відразу варто сказати, що манера виконання Анни Герман дуже підходила установкам радянської естради. У співачці не було «зоряної» розбещеності, а її високий голос завжди звучав з нальотом смутку, а часом - і відвертого слов'янського страждання. Хтось влучно підмітив, що майже у всіх піснях Герман можна почути нотки Дня прапора України (та й самі романси вона виконувала не раз).

А. Герман:

«Мені не раз говорили, що втратила блискучу можливість стати сверхпопулярной не тільки в СРСР, а й в Європі, і в США ... - Пані Ганно, киньте ви свої слов'янські зітхання, виключіть потоки страждання в голосі, співайте веселі, заводні пісеньки, під які прекрасно рухаються ноги. У вас чудові вокальні дані, використовуйте їх собі на благо. Я не захотіла співати веселі пісеньки, під які прекрасно танцюється. Я хотіла співати те, до чого лежала моя душа. І якщо через це не запрацювала багато грошей, то мої рідні мене пробачать ».

Проте саме для Герман композитор Володимир Шаїнський склав свою жартівливу пісеньку «А він мені подобається» - з заразливим мотивом і віршами Олександра Жігарева. Дійсно, коли чуєш рядки

Мені кажуть: «Він маленького зросту»,

Мені кажуть: «Одягнений він занадто просто»,

Мені кажуть: «Повір, що цей хлопець

Тобі не пара, зовсім не пара »...

... то відразу уявляєш маленького непоказного композитора і струнку високу співачку з грецьким профілем.

Анна Герман і Володимир Шаїнський Фото: Миколи Агеєва з книги «Анна Герман. Сто спогадів про видатній співачці », М .: Алгоритм, 2016 р

В. Шаїнський:

«Це була дивовижна жінка. Красуня, висока - зріст 184 сантиметри. Якби я був вище ... ... Якщо на неї дивитися здалеку, це була статуя Свободи. Відомі мужики вище середнього зросту відходили в стороночку. А я, в особливості, якщо треба було вручити Ганні квіти, намагався це робити з партеру, щоб не ставати з нею поруч ».

Треба сказати, що співачку прямим текстом відмовляли від виконання «А він мені подобається». Качалина відразу попередила, що худрада вважає пісню «вульгарно» і зовсім не придатною сценічному образу Герман. Однак Герман заявила, що саме це і добре - їй вкрай не вистачало в репертуарі веселих заводних композицій. Тому не встиг Шаїнський показати пісню співачці, як через три дні та вже співала її на сцені. Спочатку «А він мені подобається» публіка сприйняла стримано, але тривала ця стриманість недовго. В. Шаїнський:

«Ці вірші, незважаючи на їх зовнішню простоту, були дуже талановиті. Вони відбивали і жіночу душу, і жіночу логіку. І коли Анна це заспівала, глядачі моментально підхопили цю пісню і стали співати. Для шлягера це дуже важливо, зазвичай люди підхоплюють пісні, які їм нагадують щось з їхнього життя. А такі ситуації, як в цій пісні, по життю зустрічаються часто-густо ».

А. Качалина:

«Наш спільний друг Боря Метальников навіть написав їй листа:" Не можу зрозуміти, як в одній платівці ти поставила поруч "Через острова на стрижень" і цю низькопробну пісню Шаїнського ... ". Але Ганні подобалися прості пісеньки, з гумором, вона любила їх співати ».

«Коли цвіли сади» (1976)

На цьому співпраця Шаїнського і Герман не припинилося. У 1976 році композитор напише, напевно, самий популярний хіт співачки (в той час вже точно) - «Коли цвіли сади». Незважаючи на енергійний ритм, пісня була гірку сповідь покинутої жінки.

Забавно, що «Сади» до Герман теж ніхто не хотів співати. Та й я (як то кажуть, при всій повазі) завжди сприймав текст Михайла Рябініна як зразок поетичної вульгарщини.

... І плаття шилося біле,

Коли цвіли сади ...

Ну що ж тут поробиш

- Іншу зустрів ти.

Красива і смілива

Дорогу перейшла -

черешнею скоростиглих

Любов її була ...

Одного заперечувати не можна - подібні невигадливі тексти про нещасну любов далекий від снобізму народ завжди любив. А з огляду на запам'ятовується мелодію, можна було без праці передбачити, що «Коли цвіли сади» - потенційний хіт.

В. Шаїнський:

«Хочу відзначити, що просто створити вірш - це одне, а написати шлягер - зовсім інше. Не всякий хороший поет здатний скласти вірші, які підходять для пісні. Ось Михайло Рябінін, ще один мій "напарник", був якраз поетом-піснярем. Пам'ятайте: "Один раз в рік сади цвітуть", "Обручка", "Батьківський дім"? (Мабуть, не випадково слова всіх цих пісень мене неабияк дратували - С.К.) ».

Однак головну роль у приголомшливому успіху «Садів» зіграла саме Герман, якій вдалося максимально «облагородити» текст. Її душевний голос з нотками страждання змусив багатьох слухачів забути про набір банальностей і щиро співпереживати героїні. Недарма, коли Анна вперше виконала пісню, Шаїнський захоплено вигукнув: «А я й гадки не мав, що її можна так заспівати!»

Фото: Скан обкладинки диска

Стахан Рахімов, співак:

«Ось ця пісня у моїй Алли (Алла Іошпе - його дружина і співачка - С.К.) лежала, напевно, рік. Миша Рябінін приніс і каже: "Ось що треба тобі співати!" А вона ж у мене філософський факультет закінчувала ... Коли побачила ці вірші, сказала: "Ні, я це співати не буду". Потім, коли заспівала Анечка, Алла не шкодувала. Тому що Аня так заспівала, що там уже тексту ніхто не бачить. Розумієте? Бачать тільки цей сюжет, який є - і все ».

Тріумфальне виконання «Садів» відбулося на сцені фінального концерту «Пісні року-77». До речі, Герман вперше виступала на цьому радянському конкурсі. На «Пісні-75» їй з'явитися так і не вдалося - співачка була вагітна, тому її хіт «Надія» тоді виконав Муслім Магомаєв.

Герман дуже не хотіла, щоб «Коли цвіли сади» звучала під фонограму, і, завдяки авторитету Шаїнського, стала єдиною, хто співав на «Пісні-77» наживо.

В. Шаїнський:

«Що творилося в залі! Таких овацій я ніколи не чув! Публіка в телевізійній студії буквально шаленіла, просячи виконати "Коли цвіли сади" на біс. На таких зйомках ніхто ніколи не співає на біс, як би не приймала публіка. Адже це не концерт, це телевізійний процес, все розраховано по хвилинах! Але для Анни було зроблено виняток, і пісня прозвучала ще раз ».

«Біла черемха» (1976)

Цікаво, що другий «ботанічний» хіт Герман придбала практично одночасно з «Садами». У той же самий приїзд в Москву вона познайомилася з молодим (і мало кому тоді відомим) композитором В'ячеславом Добриніним. Звів їх вищезгаданий автор слів «А він мені подобається» - Олександр Жигарев.

Жигарев давно і добре знав Анну, бо за професією був журналістом і спеціалізувався на роботі з польськими артистами, які відвідували Радянський Союз. Недарма згодом він опублікує свою книгу спогадів про співачку. В. Добринін:

«Одного разу він прийшов до мене в гості з Ганною Герман. ... Вона каже: «А знаєте, я чула, що ви пишете дуже модні пісні. А є щось таке, щоб я могла заспівати? Некласична? »Я кажу:« Я не знаю ». А Олександр Жигарев сказав: «Знаєте, у мене є папірець [з віршами]». Аня [подивилася і] говорить: «А знаєте, мені це подобається:« Білий колір. черемхи колір ... »і почала щось наспівувати. Сама. А я в цей час став їй акомпанувати. І в цей час несподівано до мене приходить поет Михайло Пляцковский. Він взяв ці слова і пішов в іншу кімнату ... ».

Так, дружним колективом, і був складений шлягер «Біла черемха». Треба сказати, що в вульгарності він трохи поступався «Садам». Що знову-таки ніяк не вплинуло на популярність пісні в народі.

А. Герман:

«Звичайно, пісні, створені на основі високої поезії, чудові, але це пісні святкові, це не на кожен день. Але ж людям ще потрібні і буденні пісні. Адже життя не дуже легка, у кожного свої проблеми, і від цих проблем треба відволіктися, просто трошки розсіятися. Тому ще раз повторюю: хороші шлягери дуже потрібні ».

Записував пісню ансамбль «Лийся, ПІСНЯ», а над аранжуванням працював не хто інший, як майбутній «шансоньє» - Михайло Шуфутинський.

Герман хотіла записатися з ансамблем наживо, але у Добриніна були свої вимоги до якості фонограми. Всі інструменти писалися окремо і довго. Тому співачці довелося чекати в студії цілих 7 годин, перш ніж фонограма була готова. В результаті залишилося всього 9 хвилин вільного студійного часу. Добринін вже збирався перенести запис вокалу на наступний день, коли Герман взяла і заспівала все без сучка і задирки з першого дубля.

Однак по-справжньому геніальна пісня для Ганни Герман все ще чекала свого часу. Далі буде…

Автор: Сергій Курій
джерело: https://shkolazhizni.ru/culture/articles/93317/
© Shkolazhizni.ru