Опера в чотирьох діях (десяти картинах) з прологом; лібрето композитора за однойменною драматичною казці Карло Гоцці.
Перша постановка: Чикаго, 30 грудня 1921 роки (французькою мовою) 18 лютого 1926 року виконана в Ленінграді, в Академічному театрі опери та балету.

Діючі лиця:

Король Треф, король вигаданого держави, одягу якого подібні гральних карт (бас), Принц, його син (тенор), Принцеса Клариче, племінниця короля (контральто), Леандр, перший міністр, одягнений королем Пік (тенор), Панталон, наближений короля ( баритон), Маг Чолій, протегує королю (бас), Фата Моргана, відьма, протегує Леандро (сопрано), Лінетт (контральто), Ніколетта (меццо-сопрано), Нинетта (сопрано), Кухарка (хрипкий бас), Фарфарелло, диявол ( бас), Смеральдина, арапка (меццо-сопрано), Церемониймейстер (тенор), Герольд (бас), Тру Бач (басовий тромбон), Десять Чудаков (5 тенорів, 5 басів), Трагіки (баси), Коміки (тенора), Лірики (сопрано і тенора), Пустоголові (альти і баритони), чертенята (баси), Медики (тенора і баритони ), Придворні (весь хор), Виродки, П'яниці, Ненажери, Варта, Слуги, Чотирьох солдатів (без слів).

Дія відбувається у вигаданому державі.

Пролог

При опущеному завісі на великому npocценіуме розігрується своєрідне «бій» між представниками різних літературно-театральних смаків. Похмурі Тpaгікі, люто розмахуючи парасольками, вимагають високих трагедій, життєрадісні Коміки - підбадьорливого, оздоровляющего сміху, вздихателі Лірики - романтичної любові, квітів і місяця. Потім вривається компанія пустоголових, які не визнають нічого, крім бездумних фарсів. Бійка стає загальною, і тільки втручання десяти Чудаков, які розганяють всіх, закликаючи публіку слухати нову п'єсу «Любов до трьох апельсинів» кладе їй кінець. Диваки займають місця в двох баштах з балкончиками, розташованих по краях сцени, і вимагають підняти завісу. У відповідь на їх заклик з'являються сурмачі з герольдом. Трубач сурмить в басовий тромбон, а герольд велично проголошує: «Король Треф в oтчаянье, тому що син його, наслідний принц, хворий ипохондрической хворобою!»

Дія перша. картина перша

Натовп Медиків, оглянувши хворого Принца, прийшла з доповіддю до короля Треф. Хором перераховують вони неймовірну кількість хвороб, виявлених у нещасного Принца, завершуючи свою промову похмурим висновком: «Непереборне іпохондричне явище».

Медики йдуть. Король і його наближений Панталон журяться. Диваки на вежах хвилюються, як би плаче Король не втратила свій престиж перед публікою. Раптом Король згадує, що лікарі якось сказали, ніби Принцу може допомогти сміх. Панталонів енергійно береться за справу: треба влаштувати при дворі свята, ігри, маскаради, треба розвеселити Принца будь-що-будь. Він викликає Труффальдіно - людини, яка вміє смішити, - і наказує йому влаштувати веселе свято. Король віддає аналогічне розпорядження своєму першому міністру Леандро. Той приймає його з прихованою ворожістю - адже він не зацікавлений в одужанні принца.

картина друга

У темряві перед кабалістичним завісою розігрується фантастична сцена. Маг Чолій і відьма Фата Моргана, оточені виючими чертенята, грають в кapти. Чолій, що протегує королю Треф і його синові, тричі програє. Під рев чертенят Фата Моргана провалюється, обіймаючи сяюче зображення короля Пік (Леандро).

Картина третя. У королівському палаці. Леандр похмурий. Принцеса Клариче нагадує йому, що в разі смерті Принца вона буде спадкоємицею престолу і, вийшовши заміж за Леандро, зробить його королем. «Так що ж ви робите для здоров'я Принца?» - зловісно спращівает вона. «Я його годую трагічно прозою, я його маю мартеліанскімі віршами», - відповідає Леандр, який вважає, що така їжа подіє вірніше будь-якого отрути. У цей момент натовп трагік вибігає на сцену, вимагаючи: «Високих трагедій! Скорботи! Стогонів! Вбивств! »Диваки насилу виганяють їх зі сцени.

Принцеса Клариче вважає метод Леандро занадто повільним. «Принцу потрібен опій або куля», - цинічно заявляє вона. Проходять Труффальдіно І слуги з праеднічним реквізитом. Диваки радіють можливого зцілення Принца. Але ця думка приводить в жах змовників. Клариче продовжує наполягати на негайному вбивстві. Раптово Леандр виявляє ховалася Смеральдіна, яка підслуховувала розмову. Розгнівана Клариче хоче стратити арапку, але та відкриває, що вона - служниця Фати Моргани, яка протегує Леандро і сама прийде на свято, щоб перешкодити одужання Принца. Троє змовників заклинають вёдьму їм допомогти.

Дія друга. картина перша

У спальні, нагадує аптеку, Труффал'діно танцює і потішає хворого Принца, який сидить в кріслі з компресом на голові і безперервно приймає всілякі ліки. Хворий і не дивиться на веселуна; він плаче, стогне, кашляє, плює. Труффальдіно стверджує, що з плювальниці пахне старими, гіілимі і смердючими римами ( «Мартеліанскіе вірші!» - вигукують Диваки). Труффальдіно починає вмовляти Принца піти на свято, і тут на сцену вибігають невгамовні Коміки, знову вимагаючи «оздоровляющего сміху». Диваків вдається лопатами прогнати їх за куліси. Починається торжество. Доносяться звуки веселого маршу. Що вийшов з терпіння Труффальдіно звалює Принца до себе на спину і, не дивлячись на відчайдушний опір, забирає його на свято.

картина друга

У великому парадному дворі королівського замку йде спектакль. На терасі сидять Король, Клариче і Принц, закутаний в шуби; численні балкони зайняті придворними. Труффальдіно оголошує номери комічного дивертисменту. Відбувається бій виродків на кийках; всі сміються, але Принц не звертає на виродків ніякої уваги. Раптово Леандр зауважує потворну злиденну стареньку і хоче прогнати її, але дізнається в ній Фату Моргану, яка прийшла перешкодити сміху Принца. Другий номер програми: починають бити фонтани масла і вина, до яких спрямовується натовп п'яниць і ненажер, але їх смішна метушня також анітрохи не цікавить Принца. Засмучений Труффальдіно зауважує невідому стареньку і сердито жене її геть. Та злиться, брикається і безглуздо падає на землю. І раптом - лунає сміх Принца, спочатку немов невпевнений, тихий, потім все більш веселий і, нарешті, дзвінкий, радісний, нестримний. Він передається всім присутнім, крім Леандро і Кларіче. Виявляється, Принца розсмішила впала на землю старенька. Від радості все пускаються в танок.

Але тут розлючена Фата Моргана піднімається і, оточена чертенята, настає на Принца зі словами закллтья: «Закохайся в три апельсина! Біжи, біжи до трьох апельсинів! »Придворні в жаху розбігаються. Закляття починає діяти негайно, і Принц з небувалим припливом енергії пускається в дорогу, взявши з собою вірного Труффальдіно. Диявол Фарфарелпо дме їм у спину, прискорюючи їх рух назустріч загибелі.

Дія третя. картина перша

У похмурої пустелі маг Чолій викликає Фарфарепло і намагається допомогти Принцу і Труффал'діно, але диявол нагадує, що Чолій програв їх у карти, і зі сміхом зникає. По дорозі до замку злий чарівниці Креонт, де знаходяться три апельсина, йдуть Принц і Труффальдіно. Чолій намагається їх напоумити, розповідаючи про страшну Кухарці, яка вб'є їх в замку величезною мідною ложкою, але Принц його не слухає. Тоді Чолій дає Труффальдіно чарівний бантик: якщо цей бантик сподобається страшної Кухарці, їм, можливо, вдасться врятуватися. Маг попереджає подорожніх, що три апельсина можна oекpивать тільки біля води. Знову вискакує Фарфарелло і дме в спини Принца і Труффальдіно, які стрілою відлітають до замку Креонт.

картина друга

Принц і Труффальдіно влітають у двір замку Креонт. Вони зі страхом озираються навколо, підкрадаються до кухні і ховаються з появою велетки Кухарки з гігaнтcкой суповий ложкою. Кухарка знаходить спрятавшеrocя Труффальдіно і грізно трясе його за шівоpoт, але раптом помічає чарівний бантик і з цікавістю старої кокетки починає його розглядати. Тим часом Принц пробирається в кухню і забирає три апельсина. Труффал! Щіно дарує бантик пом'якшити Кухарці, а сам тікає слідом за Принцом.

картина третя

Знову пустеля. Стомлені Принц і Труффальдіно тягнуть три сильно виросли апельсина. Від втоми Принца хилить до сну, а Труффальдіно знемагає від спраги. Принц засинає. Труффальдіно вирішує розрізати однн апельсин, забувши про застереження мага. Але замість соку з апельсина з'являється дівчина в білій сукні - принцеса Лінeттa, і, обрашаясь до онімілі від подиву Труффальдіно, просити пити. Бачачи, як вона слабшає від спраги, Труффальдіно розкриває другий апельсин. Звідти виходить друга дівчина в білому - принцеса Ніколeттa і також просить пити. Обидві вони тягнуться з благанням до свого визволителю, який нічим не може їм допомогти. Принцеси вмирають, і Труффальдіно в жаху тікає. Прокидається Принц. Він доручає проходять солдатам поховати померлих дівчат, а сам вирішує розрізати останній апельсин: «я знаю, в ньому coкpитo моє щастя!» З'являється принцеса Нінeтra, і захоплений Принц на колінах клянеться їй у коханні. Нінeттa ніжно запевняє, що давно чекала його. Але раптом вона блідне і благає Принца дати їй пити, інакше вона помре від спраги. Принц безсилий їй допомогти, Нінeтra слабшає з кожною хвилиною ...

Тут в хід подій втручаються Диваки. Пошкодувавши дівчину, вони виносять відро води, з якого Принц напуває свою обраницю. А у відповідь на взаємні визнання щасливих закоханих чуються голоси лірики, проникли потихеньку на сцену, але Диваки переконують їх піти і не заважати ...

Принц урочисто запрошує Нінeттy слідувати за ним до палацу, але Нинетта просить його попередити Короля і принести їй королівське вбрання. Принц видаляється, а цього тільки й треба було Фаті Моргана і Смеральдіне, які підкрадаються до беззахисною Принцесі, зануреної в світлі мрії. Смеральдина встромляє Нінетто в голову чарівну шпильку, і та звертається в щура. Під возмушенние крики Чудаков щур тікає, а Смеральдина займає Mecтo Принцеси. Фата Моргана ховається. Чуються звуки маршу. З'являється урочиста хода зі смолоскипами. Принц привів із собою Короля, Клариче, Леандро, панталони і інших придворних. Але замість білої Нінетто перед ним - чорношкіра Смеральдина. До того ж вона заявляє, що вона - Принцеса і ніби Принц обіцяв з нею одружитися. Принц в жаху, але Король говорить, що дане їм царське слово незаперечно і він повинен одружитися на арапке. Хода направляється до палацу.

Дія чертвёртое. картина перша

Перед кабалістичним завісою знову зустрічаються ненависні один одному Фата Моргана і маг Чолій. кожен з них обвііняет іншого в недocтoйних методах чаклунства: якісь бантики, шпильки ... Хіба так чинять справжні чарівники? Скандал загрожує перейти в бійку. В цей час Диваки оточують Фату Моргану, обіцяючи розповісти їй щось важливе, і, раптово втолкнув її в одну нз веж, замикають. «Ну, тепер скоріше рятуй своїх улюбленців!» - кричать вони Челію. «Пам'ятай, відьма, як грізний маг Чолій!» - проголошує останній, погрожуючи їй видали.

картина друга

У тронному залі все готово до одруження. Під звуки маршу рухається урочиста хода. Але коли піднімають оксамитовий балдахін, на троні, призначеному для Принцеси, все бачать величезного щура. Придворні в страху задкують. Зреагувала маг Чолій заклинає щура перетворитися в Нінетто, але це перетворення відбувається не від eгo заклинань, а від залпу придворної варти. Все в захопленні від краси Нінетто. Принц кидається до своєї нареченої, а що з'явився невідомо звідки Труффальдіно викриває Смеральдіна. Король Треф прігoварівает Леандро, Клариче і Смералижіну до повішення, але лиходії тікають. Варта і придворні кидаються їх переслідувати. Раптом Фата Моргана, зламавши двері вежі, з'являється і рятує спільників від страти, провалюючись разом з ними в пекло. З люка піднімаються вогонь і дим. Всі прославляють Короля, Принца і принцесу Нінетто.

В. Панкратова, Л. Полякова

Історія створення

Перша комічна опера Прокоф'єва створена в 1919 році, в період перебування композитора за кордоном. Але задум її пов'язаний з театральними враженнями дореволюційній Росії, де в пошуках нових яскравих форм вистави робилися спроби відродити мистецтво старовинної італійської комедії масок. У 1914-1915 роках Вс. Мейєрхольд видавав журнал «Любов до трьох апельсинів». Його назва була запозичена з широко відомої казки Карло Гоцці (1720-1806), створеної в традиціях народного театру масок. У першому номері цього журналу К. Вогак, Вс. Мейєрхольд і В. Соловйов опублікували вільну сценічну обробку цієї казки. Молодого композитора в ній залучили поетичність вимислу, життєстверджуюча основа народної фантастики, дотепне змішання казки, жарти, сатири. Незвичайною була сценічна частина, що поєднує три різних плану дії. Перший - казкові персонажі: Принц, Труффальдіно. Другий - підземні сили, від яких вони залежать: Маг Чолій, Фата Моргана. І, нарешті - Диваки, які коментують розвиток інтриги.

Прокоф'єв сам розробив лібрето опери. Її партитура була завершена до жовтня 1919 року. Прем'єра відбулася 30 грудня 1921 року в Чикаго. 18 лютого 1926 року постановку «Любові до трьох апельсинів» здійснив ленінградський Академічний театр опери та балету; в 1927 - Великий театр Союзу РСР в Москві.

музика

«Любов до трьох апельсинів» - одна з найвеселіших і життєрадісних опер XX століття. Швидка зміна різнохарактерних і разом з тим рельєфно окреслених епізодів створює безперервний потік музики, захоплюючий ритм спектаклю.

Дзвінка фанфара сповіщає про початок веселого вистави. У стрімкому темпі проноситься різноголосий хор трагіків, коміків, ліриків, пустоголових. В оркестрі комічно повторюється один і той же звук, закликаючи до загальної уваги.

Урочисто і скорботно, хоча і не без іронії, звучить тема королівської величі, що змальовує пригнічений стан правителя. Хор-скоромовка метушаться і перебивають один одного медиків завершується жорстоким вироком: «Непереборне іпохондричне явище». У відповідь лунають стогони Короля, якому вторить Панталоне. Витончена скерцозність тема супроводжує вибігає вистрибом Труффальдіно. Затаенно в басах звивається тема Леандро, рельєфно передаючи його скрадливій котячу звичку.

Страхітливі звучання низьких духових інструментів, подібні завивання пекельних вихорів, відкривають другу картину. Оглушливі акорди супроводжують появі Мага Челія і Фати Моргани. Пронизливе виття чертенят підсилює фантастичний колорит.

У третій картині першої дії виникає образ екстравагантної, різкою в рухах Клариче, що віддає нетерплячі накази Леандро. Маршеобразності ритми пронизують її викривальну промову «Діяти з такою флегмою». Переляканий Леандр, немов посмикуючи від нервового тику, відповідає їй аріозо «Я його годую».

Розгорнуті симфонічні епізоди визначають динамічний розвиток другого акту. Комічний початковий танець Труффальдіно. Але у відповідь лунають лише стогони Принца. Здалеку чути життєрадісний, повний нестримної енергії марш , Який отримав більшу популярність як самостійний концертний номер; його пружна хода стає все виразніше, зухвала труба, розкотистим дріб барабанчика малюють наближення святкової ходи. Марш немов закликає покінчити з ниттям і апатією, звернутися до дієвого і радісному прийняттю життя.

У другій картині композитор майстерно змальовує комедійну сцену бою незграбних виродків на королівському святі. На багаторазовому повторенні одного і того ж «вибігають» мотиву будується епізод загального реготу. Радість придворних виливається в темпераментному танці, який хвацько звучить у мідних духових інструментів. Різким контрастом служить закляття Фати Моргани, покликане налякати незвичністю співзвуч, оглушливими оркестровими ефектами. Від стану зачудованості Принц переходить до рішучих дій: в аріозо «Моє озброєння» пародіюється його зарозуміла войовничість (в супроводі виникає ритм скачки). Повну розгубленість Короля висловлюють схвильовані репліки «Ти підіймаєш руку на батька».

Таємниче звучить тремоло басових інструментів на початку третього акту, характеризуючи магічне кружляння Челія, що викликає Фарфарелло. У ритмі тарантели проноситься стрімке польотний скерцо , Що передують другу картину; барвисті оркестрові тембри, легкі уривчасті звучання надають музиці сміливого походу Принца невловимо примарний відтінок.

Основне місце в третій картині займають ліричні епізоди. Вони підкорюють одухотвореністю, тонкої поетичністю, відтіняючи атмосферу жартів, веселих дивацтв, переважну в опері. Ліричні епізоди пов'язані з появою принцес - «білих дівчат», які перебували в апельсинах. Їх скорботні фрази «Дай мені пити», виражають благання і страждання, стають все коротшими, уривчасто, чим досягається ефект поступового згасання життя. Захопленим почуттям перейнято визнання Принца «Принцеса, Принцеса, я шукаю тебе». Схвильований поривчастий характер має його арія «Сил не було, щоб утримати».

У четвертій дії фантастичним колоритом відзначена сцена суперечки Челія і Фати Моргани. Жартівливий відтінок має хор диваків. Оркестровий епізод погоні за злочинцями і заздоровниця в честь Короля і молодят завершують оперу.

М. Друскін

Яскраве твір молодого Прокоф'єва з характерним для нього гротескним гострим музичною мовою, яскравими ритмами, свіжими мелодіями (наприклад, знаменитий « Марш »).

Перша постановка опери в Росії відбулася в 1926 (Ленінград, Маріїнський театр, дир. Дранишников). Серед постановок останніх років спектакль 1997 у Великому театрі (реж. Устинов).

Дискографія: CD - Virgin Classics. Дір. Нагано, Король Треф (Бакье), Принц (Виала), Принцеса Клариче (Перраген), Леандр (текс), Труффальдіно (Готьє), Маг Чолій (Рейнхарт), Фата Моргана (Лагранж), Нинетта (Дюбоськ).

Е. Цодоков, 1999.

вам может буті цікаво

Публікації