монологу колишнього продюсера ТОВ «Гоблін» Сергія Іванова про зраду і судових позовах з Дмитром Пучковим, більш відомим в мережі під творчим псевдонімом Goblin. Пучков - популярний письменник, публіцист, перекладач і YouTube-блогер . Але, за словами Іванова, своїм успіхом він зобов'язаний зовсім іншим людям.

(Все нижче є особиста думка Сергія Іванова і його суб'єктивну оцінку ситуації))

Сергій иванов (зліва)

Історія мегапереводчіка Дмитра Пучкова почалася досить забавно. Сталося так, що він шість років пропрацював тюремним наглядачем. Хоча ви, напевно, знаєте, що він більше любить представлятися колишнім оперуповноваженим карного розшуку. Потім його звільнили. У той же час його дружина Наталя Абрамівна Пучкова отримала в подарунок комп'ютер для бухгалтерських справ. І раптово Пучков відкрив для себе чудовий світ відеоігор: грав у них, писав огляди і навіть дещо опублікував.

Я познайомився з Пучковим приблизно в 1997 році, він тоді шукав перекладача на англійську мову для свого фанфіку за мотивами гри Quake. Називався він «Санітари підземель». Я тоді навчався в Санкт-Петербурзькому державному університеті (СПБГУ) на кафедрі англійської філології та перекладу, а у вільний час допомагав робити англійську версію сайту quake.spb.ru. Якраз там Пучков і розміщував якісь свої замітки і статті про комп'ютерні ігри, намагався залучити аудиторію. Власне, нас як раз познайомив власник сайту Михайло Федоров.

Але співпраці не склалося, адже за правилами переводити слід строго на свою рідну мову. Я йому тоді порадив знайти американця або, наприклад, англійця. Спільну роботу ми почали пізніше - році десь в 98-м або 99-м. Тоді Діма вирішив, що людям буде цікавіше, якщо він почне оглядати фільми. Він став готуватися до відкриття власного ресурсу «Tynu40k Goblina» (Oper.ru). Запускали ми його втрьох: я, Пучков і Володимир Затолокін. Він був програмістом і дизайнером, а я займався монетизацією, комерцією і просуванням бренду.

Тоді ж я виклав йому свій погляд на якість перекладів того часу, але, мабуть, перестарався, бо він надихнувся і вирішив, що може не гірше. І, на мій жах, почав пробувати.

Щоб ви розуміли: на той момент перекладачем називали людину, яка безпосередньо наговорює в мікрофон. Ну, знаєте, Володарський, Горчаков, Міхальов ... Я Пучкову пояснював: щоб стати перекладачем або - ще крутіше - синхроністом, потрібно як мінімум мати вищу освіту і знати переводоведение. На жаль, він почув тільки те, що треба користуватися текстами, і став замовляти роздруківки чужих перекладів, компілювати їх і озвучувати. Він, звичайно, додавав дещо і від себе, і йому здавалося, що це щось абсолютно нове і прекрасне. Йому, судячи з усього, ну дуже хотілося бути перекладачем. Мене він теж намагався залучати на перших порах, але я сумнівався. Все це користувалося досить обмеженим попитом. Він сам записував ці фільми на диски і відправляв поштою, з деякими зустрічався особисто і продавав.

Так тривало до тих пір, поки не з'явився смішний переклад «Володаря кілець». Це була вибухова, вірусна популярність. «Смішні переклади» стали поширювати по локальних мережах, гуртожитках. Це відразу ж отримав зовсім інші професійні масштаби. Початок проекту, правда, було повністю піратським, але пішло в народ, здобув успіх. Допомагала поширювати копії фірма «505», яку в 2006 викрили в піратстві, порушенні авторських і суміжних прав. Забавно, але їх реклама до цих висить на Oper.ru.

І якщо до цього я з великим скепсисом дивився на все його потуги, то після буму «Володаря кілець» мені довелося віддати Пучкова в руки професійних стилістів і режисерів. Діму ми спільними зусиллями відмили, підстригли, одягнули, потренували, навчили говорити перед камерою. Допомагав, до речі, в цьому засновник студії Lostfilm Андрій Кравець. Він виступав в ролі журналіста, ставив Дмитру питання, ми їх записували на камеру і потім разом розбирали помилки, перезнімали і писали заново. Це цікаво: пройшло вже більше десяти років, а Пучков досі говорить штампами з цих вправ. Яка приголомшлива пам'ять у людини!

Коли пішли офіційні пропозиції, я як продюсер втрутився, найняв перекладачів і редакторів, тому що тоді у нас з'явився ще один спір з приводу «Святих з трущоб»: я виявив на перших десяти сторінках його тексту 45 грубих помилок, показав йому. З тих пір він працював тільки з російським текстом, який обов'язково повинен був перевірити саме я. Нікому він більше не довіряв. І дуже боявся, що стане відомо, що він всього лише актор озвучення.

Авторство «правильних перекладів» фактично належить групі осіб, які працювали мінімум парами (перекладач + редактор), а деякі доводилося робити мені особисто. Наприклад, я від початку і до кінця перевів фільм «Одного разу в Ірландії», за яким, до речі, мені вдалося довести свої права в 2013 році і навіть розмістити своє ім'я на обкладинці.

У Пучкова в принципі проблеми з розмовною англійською, а переклад - це окрема дисципліна, в якій треба практикуватися протягом декількох років. Сказати, що його звати Діма і він колишній policeman, він цілком може, але на цьому все. Так що всі його старання здаватися досвідченим в це сфері - це як мінімум забавно.

У проекті перекладів від Goblin'а Дмитро в результаті став виступати в ролі актора озвучення - його завдання було давати інтерв'ю, працювати голосом і, природно, озвучувати. Наприклад, всі тексти до смішним перекладам ( «Володар кілець», «Шматріца», «Антибумер», «Зоряні війни: Буря в стакані») написав колишній сусід Пучкова Євген Овсянніков, доцент Санкт-Петербурзького державного університету авіаційного приладобудування.

Під приводом того, що Овсянникова нібито можуть притягнути до відповідальності за відеопіратство, Пучков переконав Євгенія не заявляти про свої авторські права (про це Пучков розповідав мені особисто). Сам Goblin публічно лише одного разу обмовився в інтерв'ю «Коммерсанту» , що «Євген зводив жарти, в авторстві яких взяли участь багато відвідувачів форуму, до єдиної сюжетної лінії. Другу частину - "Дві зірвані вежі" - Євген робив вже практично без сторонньої допомоги ».

Таким нехитрим способом Пучкову вдалося уникнути претензій з боку Овсянникова і повністю залишити за собою авторство трьох книг, які абсолютно легально випустило видавництво АСТ, трьох комп'ютерних ігор від 1С і онлайн-ігри від mail.ru, виплати за які склали мільйони рублів.

Ні в одному з цих творів Євген Овсянніков автором не значиться. На мій погляд, в інтересах Пучкова було б правильніше вказати справжнього автора, але, на жаль, його позиція абсолютно зворотна: він - творець всього, а решта просто стояли поруч.

Я давно не спілкувався з Овсянниковим, але, судячи з якості смішного перекладу «Хоббіта», я думаю, що в якийсь момент у них все ж стався конфлікт. У Пучкова взагалі дивні відносини з колегами. Наприклад, зі мною недавно зв'язалася Софія Насонова, автор зображення на логотипі Goblin'а. За її словами, вона просто прислала Дмитру подивитися один з варіантів і була дуже здивована, коли Пучков розмістив його на сайті і став активно використовувати, нічого їй за це не заплативши.

У мого конфлікту з Пучковим теж матеріальні причини. До 2006 року ми розраховувалися тільки готівкою, тобто гроші я отримував відразу. Заробляли ми тоді нормально, і гроші я отримував справно. Але після кризи 2008 року різко перестали продаватися гри, і наші доходи сильно впали. На той момент Goblin був уже юридичною особою, я ж був оформлений як продюсер. Діма на повному серйозі збирався закривати офіс і повертатися до періоду, коли ми сиділи у нього на кухні і записували файли на компакт-диски.

Саме тоді ми отримали вкрай своєчасна пропозиція від Warner Bros. перевести «Рок-н-рольщик». До 2012 року нам вдалося розвинути прокатну діяльність: ми займалися суборендою фільмів і випуском їх кінотеатри, де оборот становив десятки мільйонів рублів.

За словами Пучкова, тільки за 2013 рік квитків на фільми в «правильному» перекладі було продано на 120 мільйонів рублів. «Це чотири мільйони доларів - стільки у нас не кожна кіноконтора заробляє», - з гордістю пояснив «Ленте.ру» Goblin.

Тоді ж я пред'явив Дімі претензії по зарплаті, хотів отримати свій відсоток від зборів фільмів з нашими перекладами в прокаті. За кілька років мені належала сума більш ніж в один мільйон рублів. Але від такого прохання Пучков, мабуть, втратив самовладання і здоровий глузд: замість грошей я отримав звинувачення у всіх смертних гріхах, включаючи злодійство і публічне цькування.

У нас відбулася розмова в дусі «я тобі нічого не дам, твоя тут тільки бруд під нігтями». Його аргументи звучали абсолютно шалено. Наприклад, я повинен був відзвітувати про те, скільки грошей у нього вкрав, і оплатити все висять на компанії витрати, а доходи він забере собі. Це, за його словами, мало гарантувати мені його добре ставлення і подальше бажання зі мною спілкуватися.

Природно, я не міг погодитися з такою хамській позицією. У матеріальних питаннях я завжди був людиною досить жорстким. Напевно, це наша дружба його так розслабила. Я попередив Пучкова, що буду змушений звернутися в ЗМІ і суд. Після чого градом посипалися погрози, що я не тільки нічого не отримаю, але і не зможу знайти собі роботу.