1. Чому буде просто зрозуміти Брейгеля?
2. Хто тут?

Саме ця робота стала прототипом «Зимового пейзажу з ковзанярами» Хенріка Аверкампа з попереднього випуску «Картини тижня» і надихнула ще сотні. Впізнаваність Брейгеля Старшого феноменальна. Навіть далекі від мистецтва люди мають знання на рівні прошивки: якщо на картині зима, мікро-труби голландських печей стирчать із заметів, і мікро-населення міста висипало на вулицю, значить це «голландці», «фламандці», XVI століття, Північне Відродження.

Чому буде просто зрозуміти Брейгеля?

- Все картини засновника художньої династії Пітера Брейгеля Старшого були розпродані за життя. Його найвідданішим копіїстом став старший син Пітер (на прізвисько Молодший). Всупереч поширеній думці, батько не вчив дітей писати Він взагалі помер, коли Пітеру було всього 4 роки, а молодшому, Яну, всього рік. Брейгель Молодший винайшов метод живого друкарського верстата і тим фактично поклав початок масовому тиражному мистецтва з меркантильних міркувань. Потрібно було задовольняти попит публіки на батьківські картини.

- Саме роботи почвенника Брейгеля Старшого (aka Мужицького), в основній масі укладаються в формулу «ось моя село, ось мій рідний дім», стали тим самим актуальним комерційним мистецтвом в сучасному сенсі. В епоху слабкого поширення інформації «Зимовий пейзаж з пасткою для птахів» став просто «Готелем Каліфорнія» в 666-го ступеня. Брейгель Молодший скопіював його мінімум 45 разів. Зараз ці копії становлять колекції провідних світових музеїв і віталень.

- Як і будь-який нескінченно видозмінюваний мем, «Пейзаж» цінний тим, як разом з відмінностями перенастраивается сприйняття глядача. Правда, в силу того, що мем старовинний, у відмінностях та особливостях давно заплуталися. Навіть фахівці не розрізняють і не пам'ятають усіх копій і роблять помилки в каталогах і підручниках. Але мем прощає помилки, адже щоб його вважати досить загально пам'ятати опорні точки сюжету. На кожній картині різна погода і час доби, навіть городяни яке де одягнені більш ретельно, але головне незмінно: на площині замерзлого каналу безтурботно граються однаково округлі птиці і фламандці, обладнані ковзанами, а в кутку лежить дошка.

Оскільки пам'ять у мистецтвознавців не дуже, вони домовилися, що порядок створення робіт авторами такий:

«Пастка-1565»

«Пейзаж з ковзанярами і пасткою для птахів», передбачуваний оригінал Брейгеля Старшого, 1656, Відень, Музей історії мистецтв

розглянути в високому дозволі

«Пастка-1602»

Копія Пітера Брейгеля Молодшого, яку називають також «Зимовий пейзаж з пасткою для птахів і втеча в Єгипет» 1602 рік, Антверпен, Музей Майєр ван дер Бер

розглянути в високому дозволі

«Пастка-1620»

1620-е, копія Пітера Брейгеля Молодшого, Москва, ГМИИ ім.Пушкіна

розглянути в високому дозволі

«Пастка-1620-2»

І ще одна копія з 20-их років XVII століття зберігається в Пушкінському в Москві

така життєрадісна?

Хто тут?

Здавалося б, гра в «знайди відмінності» в разі брейгелевского пейзажу повинна обмежитися порівнянням колористики і ширини мазка. Інші параметри майже незмінними від версії до версії. Нікуди не зникає саспенс, що нагнітається зловісної дошкою, готової обрушитися на птахів. На місці залишається і знаменита рима людей і птахів, однаково дрібних і кволих перед лицем неминучої смерті. Багато в чому ця рима і забезпечила картині потенціал мема.

Відчутно, разом з погодою, змінюється хіба що емоційна оцінка перспективи протягнути ноги під дерев'яною кришкою. Тут ми модем спостерігати спектр від флематічной приреченості оригіналу до прийняття і своєрідного північного дзену пізньої, сонячної версії.

Але на одній з копій відображений великий кордон і початок нового образної мови в мистецтві абсолютно непомітний без лупи і знання, що і де потрібно шукати. І тільки допитливий глядач, потрудившийся перечитати назва картини і перерахувати фігурки, зауважив його - Йосипа, споряджали ослика. У назві версії 1602 року з'являється таємнича доповнення: «... і втеча в Єгипет». Може здатися, що мистецтвознавець ввів таке умовне позначення щоб не втратити підшефної копію.

Але це не шифр, а позначення конкретного сюжету, дуже поширеного серед живописців Ренесансу. Біблійна сценка підготовки втечі в сім'ї Ісуса Христа в Єгипет від побиття немовлят поміщена в нижню праву частину полотна, між човном і потрійним деревом. Здається, що вона виникла з іншого виміру, ніби просочилася в пролом часу і простору, що утворилася від множинного копіювання одного і того ж пейзажу. І при цьому навіть не виглядати помітною:

Фігурки сімейства Йосипа і ослика виділені світлим кругом

З початку XVI століття голландці почали зображати міфічні сюжети у звичних для Нідерандов пейзажах. Сучасникові Брейгеля, навіть самому побожному, було так само важко з'єднатися з міфом, як важко уявити собі єгипетський спеку. Тому на картині не Єгипет, а той же засніжений Антверпен, але євангельська ситуація повторюється з участю персонажів в одязі антверпенских обивателів.

Представники італійського та німецького Відродження вже робили це. Кранах, наприклад, помістив ту ж сцену втечі в тінь альпійських ялинок. Але він дотримувався рамок «одна картина - одна історія», то лютий авангардист під маскою попсового ремісника Брейгель прямо порушував тканину твору і робив сюжетні врізки. З їх допомогою герої міфу матеріалізувалися сердь звичних шинків і сараїв, а міф ставав таким же реальним, як сарай.

Що з нами стало?

джерело: http://users.livejournal.com/zhavnerovich-/40094.html

Матеріали по темі:

Матеріал по темі

Матеріал по темі

Матеріал по темі