Ми пропонуємо Вам серію інтерв'ю від людей, які пройшли і проходять навчання за кордоном на різних рівнях.

Рівень бакалавра:

Євген Шацький в 2013 р отримав ступінь бакалавра права в Національному університеті Юридична академія України імені Ярослава Мудрого, в цьому ж році вступив до Utica College (м Ютика, штат Нью-Йорк, США) на бакалаврську програму з юриспруденції.

Як прийшла ідея навчання за кордоном?
Євген: Давно зрозумів, що юристів в Україні багато, тому юристу-початківцю необхідно якось виділятися з їх маси перед потенційним роботодавцем - конкуренція дуже висока. Помітив, що багато претендентів на вакансії в престижних юридичних компаніях мають LLM (міжнародний сертифікат магістра права). Це бажано для того, щоб бути успішним. Вирішив, що необхідно пробувати. Тобто рухало мною бажання вивчити в ідеалі англійська, що можна, по-моєму, тільки в англомовних середовищі і необхідність підняти свою вартість на ринку праці. Дізнався про програму обміну від одного, який на неї подавався в тому році і не пройшов - вирішив спробувати. Хоча по факту - це не програма обміну (адже до нас не приїжджають студенти з США), а грант від американського уряду.
Розкажіть будь ласка про цю програму?
Євген: Моя програма називається UGRAD, це програма Бюро з питань освіти та культури Державного департаменту США, вона адмініструється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) (Більш детально про програму можна дізнатися на сайті http://irex.ua/ua/education/ugrad ).

Це однорічна програма, доступна всім українським студентам, окремо виділяється квота на студентів з Криму. Перший етап конкурсу - аплікаційна форма, яка заповнюється online. У ній необхідно заповнити анкетні дані і написати 3 есе: 1. Чому я хочу поїхати на програму і що вона мені дасть 2. Лист до уявного сусіда про свої хобі та сфері інтересів 3. Якими якостями повинен володіти «громадянин світу», привести 2 приклади таких людей. Тема останнього есе змінюється щороку.

До аплікаційної форми додається CV, дані за оцінками за останні 2-3 роки і дві рекомендації від професіоналів в твоїй галузі. Як показує досвід, краще взяти одну рекомендацію від викладача, а другу - з юридичної фірми або громадської організації. Таким чином можна показати себе, як претендента, що не зацикленого виключно на навчанні, вміє налагоджувати соціальні контакти.

Другий етап конкурсу - співбесіда в г. Киев. Мені на другий етап прислали квиток до Києва в конверті, зворотний квиток також оплачується. Співбесіда тривала максимум 15 хвилин, його вели 6 осіб, в основному питали по заздалегідь заповненої анкети.

На наступний день був третій етап - мовний іспит TOEFL. Слід зазначити, що для даної програми рівень англійської - не головне. Іспит можна здати на мінімальні бали, необхідні для навчання в американських вузах (61). Хоча за іншими програмами на бюджет не беруть з результатом менше, ніж 90.

Ну і завершальний етап - оформлення медичної довідки. На цьому етапі вже визначені люди, яких точно беруть, ну і список очікування.
Чи не шкодуєте ви, що ще деякий час витратите на бакалаврат, хоча вже маєте український диплом?
Євген: Ні, звичайно. Я об'єктивно розумію, що на магістратуру повинен бути краще рівень англійської, зокрема професійна лексика. Його я і збираюся підтягувати, до речі, почав вчити французьку разом з американськими студентами. Єдине, що шкода, що магістратуру в США закінчити не зможу. У мене віза J-1, по ній я не повинен в'їжджати в США протягом 2-х років після закінчення курсу. Чекати два роки я не збираюся, сподіваюся вступити до магістратури в Європі.
Як Ви можете охарактеризувати навчальний процес?
Євген: Навчання не важка, по крайней мере, у мене. Задають багато, але вимагають менше, ніж задають. Хоча, студенти-фінансисти скаржаться на труднощі в навчанні. З нових предметів, які не вивчав - право бізнесу і організацій, введення в права людини, міжнародне право. Намагався взяти курси, не пов'язані зі специфікою американського права, так як за умовами візи працевлаштуватися в США я не зможу.
Що Ви можете сказати про матеріально-побутових умовах студентів США?
Євген: Моє навчання коштує 40 тис. Дол. На рік, плюс я користуюся карткою безлімітного харчування, яка коштує 2-3 тис. Дол. На семестр. Грант покриває всі ці витрати. А ось помандрувати на ті гроші, які виділяє уряд складно, та й за умовами нашої програми ми не можемо працювати за межами кампуса, плюс є деяка навантаження з волонтерства.

Кампус з гарною інфраструктурою - все розміщено компактно. Я можу встати за 20 хвилин до початку пари і встигнути зібратися і ще поїсти в їдальні.
Чи спілкуєтеся Ви з американськими студентами? Чи не виникало проблем при спілкуванні?
Євген: Американці досить привітні, і в компанію приймають. Люблять розповіді про зарубіжжі, хоча багато хто з них домосіди і не виїжджають навіть за межі свого штату.

Однак, спілкуємося ми в основному групою інтернаціональних студентів. Нас близько 30 осіб, дружу з хлопцями з Сербії, Чорногорії, Албанії, Фінляндії, Великобританії. Японці і китайці відразу кілька відокремилися, хоча і серед них є контактні.
Дякую за інтерв'ю, успіхів Вам у навчанні!

Рівень магістра:

Сергій Кулик - випускник Донбаської національної академії будівництва і архітектури (2012, м Макіївка), за міжнародною магістерською програмою SUSCOS_ M проходить навчання в магістратурі в 3-х європейських вузах - Коїмбрський університет (Португалія), Чеський технічний університет (м Прага), Льєжський університет (Бельгія). Більш детальну інформацію про програму можна знайти на сайті: http://steel.fsv.cvut.cz/suscos/index.htm . Спеціальність - промислове та цивільне будівництво, Sustainable Constructions under natural hazards and catastrophic events.

Перше питання - чи варта гра свічок? У Вас вже був диплом магістра вітчизняного зразка, і ви могли знайти застосування своїм знанням в Україні, могли інтегруватися в наукове середовище, але вибрали навчання за кордоном. Чи не шкодуєте?

Сергій: Звичайно, коштувала! Рівень магістратури непорівнянний. За 2 місяці в Португалії я зробив більше, ніж в Україні за півтора року. Навчання було більш інтенсивним, цікавим якісним. Небо і земля! В Україні один викладач веде весь семестр один предмет, причому, цей викладач часто не є практиком. У Португалії курс ведуть 3-4 фахівця світового рівня в це галузі.

Наприклад, предмет за розрахунком навантажень на мости у нас вів фахівець з Ріо-де-Жанейро. Пояснював на реальних об'єктах, які він будував. Показував проектування моста step by step. Завдання дають реальні - запропонувати конструкцію для моста в реальних умовах. А людина, яка тебе направляє, будував цей міст недавно. Масштаб викладачів в науковому плані тут і там різний.

Були і надихаючі предмети. Вчили то, що я в МІСД (стара абревіатура ДонНАБА) доводив, що це в принципі можливо. А мене висміювали. У Португалії у мене був такий предмет, пов'язаний з проектуванням скляних конструкцій, а в МІСД, коли я підійшов до викладача і сказав, що скляні конструкції можуть бути ще й несучими (балки, стіни, колони), мене висміяли. Якщо студент щось сказав, то його треба хоча б вислухати, а не висміювати.

В аудиторіях тут чистенько, в університеті сказано «Не курити!» - і ніхто не курить. А поїсти в Португалії в університеті можна було дешевше, ніж в МІСД. Ось ці неосновні деталі і створюють затишок, необхідний, щоб розвиватися. У Португалії ніхто не йде з роботи за дзвінком. О 9:00 можуть ще пити каву, і ніхто не дорікне: «Чого ти не працюєш?». Але о 18:00 (кінець робочого дня) все, як правило, сидять і продовжують працювати. На роботі добре, комфортно. Є мотив, ну і матеріальний стимул. А не так, як у нас в аспірантурі отримуєш півтори тисячі гривень, і не знаєш, що тобі на зиму з одягу купити - один чобіт або полрукава.

Я намагаюся не зациклюватися на матеріальному, але звикаєш до того, що в аудиторії, де ти навчаєшся, можна залишити оргтехніку і піти на обід. Прийдеш - вона буде на місці.
Скажіть, а які труднощі виникали в перший час при адаптації?
Сергій: Ну, перша проблема - це мовний бар'єр. Який би класний у тебе англійська не був (у Сергія англомовна програма - прим. Авт.), Навіть якщо ти його вчиш 7 днів на тиждень по 3 години на день, тут будеш відчувати труднощі. Перші два тижні мовний бар'єр був явний. Допомагав Google translator. Важко було сидіти, все розуміти, але і не втручатися в розмову, не висловлювати своєї думки. Пам'ятаю свою першу наукову суперечку англійською з професором - бар'єр був пройдений. Хоча до поїздки в Європу місяць прожив в одному гуртожитку з іноземцями, які приїхали на Євро-2012, спілкувався з ними виключно англійською.

Специфічна складність для мого напрямку - інша, ніж в Україні нормативна база. Проектування в Україні відбувається за СНіП, ГОСТ, ДБН, в Європі - по єврокодів.
А інтернаціональна група? Чи не було проблем при спілкуванні з нею?
Сергій: З цим проблем взагалі не було. Всі хлопці в моїй групі дуже доброзичливі. Уже в першу п'ятницю влаштували спільну вечерю. З курячих грудок, я зробив фрикасе. Тут така традиція щоп'ятниці разом скупляемся (робити закупівлю продуктів) і готувати їсти.

На початку, в групі було 26 осіб. Найсхідніші - Індонезія, Малайзія, В'єтнам, Бангладеш. Були хлопці з Болгарії, Сербії, Румунії, Чехії, Італії, Португалії, Мексики і Бразилії.

Зараз залишилося 19, більшість пішло з адміністративних питань - закінчували магістратуру на батьківщині. Вигнали тільки 1 людини. Але він спочатку був налаштований помандрувати, а не вчитися, і сам платив за програму.
Куди Ви збираєтеся рухатися після закінчення програми - в науку чи в практику?
Сергій: Дуже актуальне питання, поки не визначився. Якщо будуть пропозиції продовжити навчання в Європі - я його продовжу. В Україні ж писати дисертацію з технічних спеціальностей дуже складно. Всі експерименти за свій рахунок. Знайомий рік збирав робочий стенд. Кандидатська пишеться довше, ніж три роки через те, що людина може півроку заробляти-збирати гроші на експеримент.

Тут досить підписати папери у професора, обгрунтувати, що це обладнання тобі необхідно і через день-два - все буде. Якщо з Америки летить - то через тиждень. Тут не ідеально, але людям дають дихати. Студент, поживши кілька місяців скромніше, може собі машину купити. Люди щасливіші, тому не такі злі.
Кілька питань практичного характеру. Як проходило саме вступ?
Сергій: Подаєш пакет документів, і чекаєш - accepted, чи ні. Я подавав документи виключно на програму, а потім мені сказали, до яких університетів їхати. Окремо до вузів я не надходив.

З документів необхідні - мовний сертифікат, виписка оцінок і кількість пройдених кредитів, мотиваційний лист, 2 рекомендаційних листи - від наукового керівника та проректора (в моєму випадку), копія диплома. Мовний сертифікат у мене був до цього, я не здавав іспит під цю конкретну програму. З іншим було не складно.
Розкажіть, будь ласка, про програму Erasmus, її пріоритети при відборі?
Сергій: Ну, по-перше, слід відрізняти Erasmus і Erasmus Mundus. Перша програма спрямована на створення зв'язків, контактів. У них по три пари в тиждень, майже кожен день у них вечірки - відкриття, закриття, міжнародна вечірка (в національних костюмах і з національною кухнею).

На Erasmus Mundus доводиться вчитися практично безпросвітно, заняття з 8:30 до 17:30. Я саме тут. Ця програма спрямована на придбання знань, перш за все, а потім вже на міжнародні комунікації.

Пріоритети відбору на програму точно невідомі. На SUSCOS_M офіційно декларований пріоритет - велика кількість кредитів з математики. Я так вважаю, діє географічний критерій - у нас багато людей з Азії (видно, їм віддається перевага). Дуже шкода, що відсутня співбесіду по скайпу, яке дозволило б з'ясувати схильність людини до навчання. Але його немає.
Велике спасибі за інтерв'ю, бажаю подальших успіхів!

Рівень PhD:
Володимир хвіст - випускник Національної металургійної академії України (м Дніпропетровськ, 2010), аспірант кафедри матеріалознавства і обробки металів НМетАУ, проходить паралельне навчання в аспірантурі в Інституті матеріалознавства Університету Вільгельма Лейбніца (м Ганновер).

Розкажіть будь ласка в декількох словах про програму подвійний аспірантури. Звідки ви отримали інформацію про неї? Чи є які-небудь тонкощі надходження?

Володимир: Я навчаюся за програмою Міністерства освіти, про неї подробиці можна дізнатися за посиланням http://www.mon.gov.ua/ua/activity/study-abroad/ .

Я потрапив на другий рік програми. У першому році через те що ніхто не вірив вони взагалі не використовували бюджет і були складності. У мене довго не виплачували гроші і мучили до останнього.

Потрапив туди тому, що нам розповіли в місцевому клубі навчання за кордоном. Найбільша складність, по ідеї, - це запропонувати хороший проект тобто діссер. А також зацікавити зарубіжного керівника, щоб він дав згоду на прийом тебе по заявленій темі. Найкраще подавати заявку мінімум на 2 місяці навчання, але не особливо більше ніж на 6 міс.

А яка тема Вашого дослідження і наскільки актуальні наукові проблеми, які стоять перед українськими аспірантами для Німеччини?

Володимир: Тема моєї роботи: «Розробка наукових основ і технології виробництва біметалевих смуг валковой розливання-прокатки». Дана тема в принципі актуальна у всьому світі, а про інші треба дивитися конкретно.

Чим відрізняється повсякденне спілкування в науковому середовищі в Німеччині і в Україні?

Володимир: Каву п'ють більше і говорять по-німецьки)))

А як же німецький педантизм?

Володимир: Тут все як годиться, у нас в цілому теж так, все експерименти плануються, в кінці чиститься за собою, заноситься в таблиці, а після чотирьох ПИВО !!! Якщо чесно, то відповісти коректно не можу, так як працюю практично тільки зі своїм керівником а він з нашої академії ...

Чи вважаєте Ви для себе корисним внеакадеміческой досвід міжнародного спілкування?

Володимир: Звичайно вважаю. Це ж нові люди, інше мислення. Але налаштований повертатися на батьківщину і захищатися саме тут.

Величезне спасибі за ваш досвід і бажання поділитися ним!

* Інтерв'ю підготувала Валерія Лавренко