У багатьох координатних сітках Павло Артем'єв усе ще залишається переможцем першої "Фабрики Зірок" в складі групи Коріння, хоча в групі не бере вже п'ятий рік і в інді-середовищі давно не сприймається в своєму колишньому амплуа. Останні роки Павло - актор театру "Практика", активно знімається в теле-серіалах і повному метрі, але, в першу чергу, лідер власної групи Artemiev, який грає мелодійний і чіпкий поп-рок, якого, як не дивно, у нас на сцені в останнім часом відвертий дефіцит. Зовсім недавно був виданий новий реліз групи - міньйон "AKME" . Звуки зустрілися з Павлом, обговорили свіжий ЕР, його ставлення до закону про мате і творчої свободи, і, куди без цього, згадали про групу Коріння.

Звуки: Розкажи про новий релізі. Чому, наприклад, це була не повноцінна платівка?
Павло: Насправді, в першу чергу це рішення викликане термінами. Чи не тому, що хотілося реліз зробити швидше. Просто складно в один час застати і мене, і моїх музикантів ...
Звуки: Вони не тільки з тобою грають?
Павло: Так, в різних проектах. В силу браку часу я вирішив, що зараз простіше висловлюватися в такому ось короткому форматі. Рідко але мітко.
Звуки: Останні роки існує тенденція більше випускати ЕР, а не альбоми.
Павло: Я не вважаю це якоюсь творчою кастрацією - нормальний процес. Перший альбом ми писали довго, в нього хотілося вмістити багато, і, напевно, він вийшов не таким цілісним і єдиним за формою, як міг би бути. Я його все одно, звичайно, люблю, але пісні там багато з зовсім різних "опер" за настроєм. А тут до всіх пісень єдиний підхід, вони зроблені в загальному настрої. Подивимося, може і вистачить в майбутньому запала, щоб за раз записати повноцінний диск. Але поки ми восени візьмемося за запис ще одного міньйон. Ця творча форма мені зараз імпонує найбільше.

Звуки: За визначенням "Акме" - це час фізичного і творчого світанку. А як ти переживав горезвісний "криза тридцяти років"?
Павло: А я його, власне, і не переживав. Серйозно, я досить-таки сильно зайнятий, тому у мене просто банально не вистачає часу якось рефлексувати на цю тему. Трапляються, звичайно, якісь думки, як і у всіх, але щоб категорично ... Може ще й "накриє", хто його знає. Але поки нічого такого не було. Повертаюся до назви, "АКМЕ" доводиться на період з 30 до 50 років - ось, можливо, десь на зеніті мене і подобьyoт (сміється).

Акустична версія пісні "До побачення" - однієї з найкращих пісень на "Акме":

Звуки: Тобі не набридли запитання про групу Коріння?
Павло: До речі, немає. Питання про групу Коріння куди більше мені набридали, коли я був її учасником. А зараз я ж розумію, що від цього нікуди не дітися. Ну правда.
Звуки: Хотів в першу чергу запитати про за фактом твою першу сольну платівку, зроблену в рамках проекту "Щоденники", розтягнутого аж на чотири компакт-диска другого альбому Корній. Наскільки це було саме твоєю роботою? Або запис курувалася Матвієнко?
Павло: Ні-ні, нам тоді дали абсолютну свободу, і кожен продюсував свою роботу виходячи зі своїх сил. Або за допомогою навіть не Матвієнко, а сторонніх музикантів. Заборон і табу не було - записували те, що вважали за потрібне. Ігор таким чином вирішив дати нам волю, погодувати наше его, чи що ... У чомусь це дійсно було сміливим кроком.
Звуки: Підсумок-то, виходить, був не дуже втішним - успішних синглів ж з сольних робіт взагалі, вважай, не було.
Павло: Всі ці чотири платівки об'єднував радіохіт "25 поверх", і кожен з нас записав сольну версію цього треку, так що такий собі "паровоз" у "Щоденників" все ж був. А на сольні пісні, здається мені, і ставок то особливих не було з боку продюсерського центру. Тому як брати сольну пісню і віддавати її в ефіри означало розвивати когось із квартету як сольного артиста. До речі кажучи, альбом тоді дуже добре пішов в Україні - ми об'їздили з туром всю країну, і саме сольні речі, яких не було в ефірах, приймали дуже добре, публіка співала слова напам'ять, ну і так далі.

"Я втрачаю коріння" - перший хіт групи, складений Павлом

Звуки: Останні роки твого перебування в групі не порівняти по популярності з моментом створення групи - не розкажеш, чому все-таки так і не сталося повноцінного другого альбому, і що взагалі відбувалося в групі?
Павло: Ми гастролювали, в першу чергу, та й пісні випускалися. Правда, спродюсований цілком Ігорем. Ну, це така доля поп-групи - триматися на плаву малою кров'ю. Багато поп-артисти, до речі, в цей часовий проміжок перестали випускати повноцінні альбоми. Криза 2008-го року, знову ж таки, бахнув - тут вже причиною стало зовсім не те, що "Щоденники" не стали комерційним проривом. Грошей просто не було, навіть щоб гастролі організувати або на корпоратив групу запросити. Так що затишшя цілком зрозуміло. Успіхи все одно були - наприклад, мені запропонували написати пісню для серіалу "Кадетство", і вона свою справу зробила. Такі невеликі успіхи давали свої поштовхи, що дозволяли гастролювати, а заробіток-то основний ні з дисків, звичайно, йшов. Зараз якийсь рух в ту сторону спостерігається, але все одно до великих заробітків далеко.
Звуки: Наскільки я розумію, в iTunes все-таки не дуже великі обсяги продажів зараз.
Павло: Звичайно. На цифровому контенті, я чув, у нас якісь відчутні гроші поки тільки Нюша заробляє. Не знаю подробиць, правда, але щось таке чув.
Звуки: А ти спілкуєшся з учасниками групи зараз?
Павло: Все в своїх справах. Ми анітрохи не в сварці, просто час не дозволяє, хіба що вітаємо один одного зі святами. Ми чесно неодноразово намагалися зібратися, але поки не виходило. У решти учасників групи ще й сімейні справи, а я ось один так і бігаю, самопродюсірованіем нескінченним займаюся (сміється). У коріння спочатку були хлопці сильно різні, з несхожих компаній, з різними інтересами. Проект завжди мав відтінок штучності, хоча я до всіх своїх колишніх соратників ставлюся дуже тепло. І, сподіваюся, це взаємно.

"Наввипередки з вітром" - та сама пісня з серіалу "Кадетство", продовжила популярність Корній

Звуки: Коли у тебе закінчувався контракт з групою, ти почав виступати в якості актора театру і кіно. Як ти сам оцінюєш власні творчі досліди в цьому амплуа? Це тобі якось допомогло, змінило тебе?
Павло: І допомогло, і змінило. Не знаю, чи можу я однозначно сказати, що в кращу сторону, але точно зробило моє життя цікавіше, а якщо людині цікавіше жити, то він і з боку виглядає цікавіше. Але подібні пропозиції почали надходити не тому, що я збирався йти з групи - просто вчасно відбулося знайомство з художнім керівником "Практики" Бояковим, він запросив мене зіграти в своєму фільмі, а після - в постановці. І ось я там до сих пір. А як це оцінити ... Поки мені цікаво. Від щирого можна втомитися, і я не знаю, що буде далі, але поки так.
Звуки: Ти грав у виставі "Життя вдалося", який з відомих депутатським ініціативам був завершений через велику кількість ненормативної лексики. Як ти ставишся до подібного законотворчості? Ясна річ, що тут особиста підгрунтя.
Павло: Я не можу без особистих емоцій тут, звичайно. Але, якщо це творче рішення, що не ріже слух тим, хто приходив на вистави, благо, всі були заздалегідь попереджені про достаток мату ... Вважаю, що немає сенсу лізти в розум, так нахабно і прямолінійно вторгатися в особистий простір людей. Знову ж таки, це велике лицемірство. Хотілося б, щоб ці люди самі навчилися спілкуватися виключно ввічливо, без хамства, і чистою російською мовою, а потім вже брали подібні закони. Не впевнений, що в разі депутатів обійдеться без скелетів в шафі. Загалом, не подобається мені цей закон (сміється).

"Багатоповерхівки" - перший сольний сингл Павла в якості лідера групи Artemiev

Звуки: Не шкодуєш ти взагалі про історію з "Фабрикою"?
Павло: Я розумію, що з наявних у мене тоді життєвим досвідом, зробити щось інакше я б просто не зміг. В обставинах, яких я тоді перебував, все, що відбулося правильніше сприймати якщо не як подарунок долі, то просто вдалий збіг обставин. Без цього все б не склалося так, як в результаті склалося. А я вважаю, що все склалося непогано.
Звуки: Чи не вважаєш ти, що багато молодих поп-артисти ламають самі себе, виконуючи не те, що хотіли б грати самі? Пригадую історію, як я прийшов на концерт Майка Паттона (Mike Patton) з групою Fantomas, і зустрів там радісну Юлю Савічеву, яка перебувала тоді в зеніті слави. Зазнав, скажімо так, когнітивний дисонанс.
Павло: Юля спочатку позиціонувала себе як рок-дівчина, так що все логічно. Інша справа, що трапляється, коли ти потрапляєш під продюсерське крило - ти змушений миритися з тим, яким люди тебе бачать з боку, а не так, як ти себе почуваєш зсередини.

Звуки: Як людина, якій вдалося вирватися з цього замкнутого кола, що можеш сказати про своїх колег? Їм страшно за майбутнє, страшно ризикувати? Чому вони не роблять того, чого хочуть?
Павло: Якщо дивитися на речі реально, то шлях виходу з-під продюсерської опіки набагато складніше, ніж здається. Складніше, ніж залишатися на хвилі, ніж користуватися допомогою зубрів, які знають правила шоу-бізнесу, ніж отримувати швидкі і вражаючі результати. Коли продюсерська махина працює, то тобі в принципі простіше - все зв'язку налагоджені. Самостійний шлях, на жаль, не завжди виявляється успішним, - багато здаються завчасно. Я цілком розумію тих, хто вибирає "гру за правилами". Просто мені це нестерпно вже мало не на фізичному рівні. Якісь речі я робити точно більше не стану - через власну впертість, напевно. Я завжди знав, що хотів займатися дещо інший музикою, постійно приносив Ігорю пісні, але вони не проходили по формату групи. У підсумку я зрозумів, що треба просто дочекатися закінчення контракту і далі вже йти своєю дорогою. Знав, з якими труднощами зіткнуся, і що на перших порах буду задовольнятися тільки глибоким почуттям самозадоволення. Яким, до речі, можна досить довго себе підгодовувати (сміється). Займатися тим, що подобається - це ж досить сильне почуття, правда. Скільки безумців є на світі, що живуть без гроша в кишені, але щасливі завдяки своїй справі. І мати це задоволення, я вважаю, дуже важливо.
Звуки: А ти на корпоративах, до речі, граєш старі речі? Подібним навіть група Ляпіс Трубецькой не цуралася. Ти маєш права на власні твори часів Корній?
Павло: Ні, не граю. Права за мною, виконувати власні речі я можу. Але, якщо вже я намагаюся позиціонувати себе з нуля, згадувати старі пісні - це, хм, дуже дивно.