joomla templates

Адресовано юним глядачам

Наш бизнес-сообщник artMisto.net

21 жовтня почався 18-й театральний сезон т Донецькому обласному російському театрі юного глядача (м. Макіївка). У зв'язку з цим редакція «Радянської Донеччини  звернулася до директора театру В. О. КАРЯВОГО.

—   Вікторе Олександровичу, Ви не тіль­ки директор, а ще й один з режисерів. Скажіть, будь ласка, яким Ви бачите ли­це театру!

-   Передусім, тюгівським, адже він і є театром юного глядача. Але замика­тися тільки на репертуарі для дітей ми не маємо наміру. Макіївка — півмільйонне місто, і єдиний у ньому театр, звичайно ж, зобов’язаний ставити вис­тави і для дорослих. Завжди вважав, що перш ніж брати в репертуар ту ми іншу п’єсу, треба бачити адресу майбутньої вистави, кому вона буде цікава, у чи!я душах знайде відгук. Із свого досвіду знаю, що безадресна вистава рідко бу­ває вдалою.

У нашому репертуарі п’ятнадцять ви­став для різних вікових категорій гля­дачів. Старшокласникам І дорослим, ми адресуємо «Ніч після випуску» В. Тендрякова, «Нічний мотоцикліст» Ю. Яковлєва, «Залізна завіса» В. Котенка, «Жила-була Клавочка» Б. Васильєва, «Зірки на ранковому небі» О. Галіна, «Джинсо­вий бал» Т. Ян. А є ще «Пізанська ша­фа» А. Крима, «Свідок» О. Яковлєва, «За все хороше — смерть» М. Ібрагімбекова, які призначені для глядача се­реднього шкільного віку. Маленьких же запрошуємо на вистави-казки «Кіт у чо­ботях» Ш. Перро, «Дюймовочка» Х.-К. Андерсен, «Цибулино та його дру­зі» за Д. Радарі, «Зайчик-зазнайчик» С. Михалкова, «Чарівник Смарагдового міста» О. Волкоза, «Андрій-стрілець і Марія-голубка» С. Прокоф’євої та І. Токмакової за мотивами російських народних казок.

—   Крім точної адресної вистави, у чому Ви ще бачите специфіку театру юного глядача, або, як його ще нази­вають, театру особливого призначення?

—  Є особливості у роботі з кожною віковою категорією глядача. Якщо мо­лодші тягнуться до мистецтва, то з ни­ми і розмовляти легко. Як, між іншим, і зі старшими школярами, тому що вони вже на підході до дорослого світу, тоб­то близькі нам. А ось глядачі серед­нього віку — одинадцятирічні-тринадцятирічні — потребують пильнішої уваги. Ці діти вже залишають дитинство, але іще не прийшли у дорослий світ. Вони ще не самостійні, однак хочуть вигляда­ти незалежними. Відбувається станов­лення особистості. І це потребує нових форм роботи.

—    Коли ми вже заговорили про фор­ми роботи з глядачами, давайте де­тальніше зупинимося на цьому.

-     По-перше, чітке планування вис­тав, прагнення до того, щоб кожна кон­кретна школа знала точну дату свого відвідування театру і спокійно готува­лася до цього дня, щоб не було ніяких непередбачених випадків. До нас прий­дуть не вибіркові класи з різних шкіл, в старшокласники певної школи, а як­що це вистава для маленьких, то учні початкових класів, але всі з однієї шко­ли. Цю ідею підтримують і працівники народної освіти.

—  Вікторе Олександровичу, театр, як відомо, розташований у Макіївці. А як він буде контактувати із школярами всієї області!

—    Після гастролей у Воронежі й до відкриття нинішнього сезону театр уже працював у Харцизьку й Артемівську. Під час весняних і зимових канікул зро­бимо ще кілька виїздів. Думаю, що юні жителі міст Донеччини не можуть обра­жатися на неувагу до них з нашого боку.

—   А сільський школяр!

- Тут складніше. Щоліта, в червні, ми обслуговуємо сільських глядачів, висту­паємо в районних будинках культури, сільських клубах. Думаю, що найбільш вдалою формою залучення сільських дітей до театрального мистецтва був би їх приїзд на наші вистави. Адже знахо­дять керівники господарств можливість привезти своїх юних односельців на циркові виставні

—   А тепер дозвольте знову зверну­тися до Вас як до режисера. Вісімнад­цятий театральний сезон відкрився виставою «Залізна завіса» у Вашій пос­тановці. Що Вас привернуло до неї!

—  Драматургічний матеріал я б не відніс до дуже сильного, але мене під­купила п’єса В. Котенка своєю злобо­денністю. Гостра сатирична комедія і ще. Актору рідко доводиться працюва­ти у такому матеріалі, особливо тюгів- ському актору.

—   Яким Сам бачиться новий сезон!

—  Складним. Пошук нових форм ро­боти з глядачем — це все відбиття на­явних проблем. Не було б складностей і спроб їх подолати, то не було б і ру­ху вперед. Ми маємо намір включити до репертуару п’єси Ю. Едліса «Спаррінг-партнер», «Сімейне фото» А. Полгара. Почали роботу над виставою «Сноггл» — інсценування однойменно­го роману Джона Б. Прістлі. Отже, тур­бот багато, і всі вони спрямовані на задоволення зростаючих потреб юного глядача, на духовне й естетичне вихо­вання підростаючого покоління. Чекає­мо зустрічей з юними друзями!

П. МОЖАРОВСЬКИИ. «Радянська Донеччина» 22.10.1988

Назад в архив